Статті‎ > ‎

Жахіття поруч. Кілька слів про сплаттерпанк.



    Фантастика багатоманітна. І чим далі - тим більше піджанрів розростається на її велетенському генеалогічному дереві. Література жахів іще почнаючи з готичних романів та "різдвяних оповідань", стала одним із тих коренів, які породили міцний стовбур фантастики. Від неї пішла містична проза, науково-міфологічні твори Г.Ф. Лавкрафта, а в наші дні - безліч інших напрямків. Одним із них, безумовно, є сплаттерпанк. Жорсткий та брутальний, він може визивати спротив або відразу у тих, хто не хоче його зрозуміти. Дехто із нас любить заганяти у "гетто" те, що вважає неприйнятним для себе. Проте, не слід забувати, що будь-яка творчість має право на життя, будь-яка творчість наділена своєю естетикою та прихованим змістом. Якщо хтось не може цього знайти, не слід відмовляти у цьому іншим...

Олександр Лютий

Жахіття поруч

Кілька слів про сплаттерпанк

 
Отож, сплаттерпанк. Доволі новий напрям в літературі, який з'явився в середині 80-х. Якщо говорити в контексті України, то його в нас взагалі немає. Хоча, можливо і є, але українські письменники не наважуються його пропонувати видавцям. Існує певний стереотип, що надто жорстока літеатура "не пройде" серед споживачів літературного ринку. Насправді це не так. І король цього жанрового напряму - Річард Лаймон це довів. Видавництва дуже "бояться" випускати в світ таку літературу. Але є і ті, що наважились. В результаті вони не вірять у те, що відбувається - книги змітають з полиць.

  Давайте увійдемо в невеличкий екскурс по сплаттерпанку. Усю інформацію щодо самого жанру можна довідатись з Вікіпедії, то ж я спробую описати його зі сторони. Зародив цей напрям Клайв Баркер. Самій літературі сплаттерпанку притаманна жорстокість і криваве насилля. Це такий собі “брутал” без кордонів, якого не знайдеш у жодному жанрі літератури: насилля, наркотики, відчуженість від суспільства і бойкот усіх відомих правил моралі та стереотипів. У переважній більшості романів події відбуваються в урбаністичних клоаках великих міст – дешеві бари, брудні вулиці, похмуре метро. Однак, той же Річард Лаймон переміщав героїв по лісах, селах, островах, гірській місцевості. Це не головне, декорації кожного року змінюються. Можна описати місто так, що воно виглядатиме, немов пекло, з якого хочеш втікнути але не можеш. І тоді темний ліс буде раєм. І навпаки. 

    На ранніх етапах зародження сплаттерпанк терпів шквал негативної критики, проте зараз він так не шокує як п’ятнадцять років тому. А стосовно авторів з України - скоріш за все їх “знищать і заклюють” на самих початках творчості, оскільки в Україні панують лише жанри філософсько-соціального характеру. І декому не захочеться ділитись ринком збуту. Тому, я особисто, покладаю надію на молоді видавництва, які не будуть боятись експериментувати, будуть боротись з монополістами книжкового ринку України і випускатимуть у світ нові жанри в українській літературі. Необхідно розуміти те, що письменники кривавого хоррору не є другосортними громадянами літературного світу. І світ хоррору не зійшовся на трійці Стівен Кінг, Ен Райс чи Дін Кунц. Просто видавництва не хочуть шукати інших талантів, які можуть написати не гірше ніж інші зірки”.

    Серед найвидатніших представників сплаттерпанку слід виділити ще й Джека Кетчама, Рекса Міллера, Джо Лансдейла, Едварда Лі, Поппі Брайт, Ріка Ріда, Шона Хатсона, Клайва Баркера, Варго та багатьох інших письменників. Жодного з них не перекладено українською і не видано в Україні. Про Річарда Лаймона я взагалі мовчу, бо це окрема тема. Як казав Стівен Кінг: “Якщо ви не читали Лаймона, то ви не знаєте, що таке задоволення

    На завершення слід додати – так, сплаттерпанк це література виключно для дорослих. В ній немає місця для підлітків. Кожному своє і на все свій час. А найцікавіше те, що вийшовши на вулицю, ми і не здогадуємося про те, як багато психів та неадекватів знаходяться зовсім поруч. І література сплаттерпанку нам саме про це і нагадує.

На додачу посиланнячко на фензін присвячений сплаттерпанку: Splatterpunkzine.



Comments