Статті‎ > ‎

Презентації та анонси новинок фантастики на львівському «Форумі видавців» 2016 (частина 1)

Ія Новицька


Презентації та анонси новинок фантастики на львівському

«Форумі видавців» 2016 (частина 1)

 

    З 15 по 18 вересня у Львові пройшла наймаштабніша літературна подія року – Форум видавців. Десятки письменників, сотні заходів, тисячі відвідувачів та десятки тисяч книжок розмістилися у Палаці Потоцьких, затишних кав’ярнях історичного серця Львова та навіть просто неба. Середня тривалість презентації складала 45 хвилин, а перерва між ними – всього лише 15, тож бажаючим відвідати якомога більше подій довелося побігати.



У Палаці Потоцьких під заходи книжкового форуму було віддано аж 3 поверхи, прибудинковий дворик та паб, що знаходився у підвалі. На балконі другого поверху працювала поетична сцена, куди завжди стояла велика черга відвідувачів. Книжки можна було купити і на виставці-ринку біля Оперного.

Клуб любителів україномовної фантастики побував на Форумі видавців та встиг відвідати понад два десятки фантастичних заходів.

Біля входу до Палацу Потоцьких увесь час було людно, але черги, як такої, ми не помітили. Відвідувачі вільно заходили та виходили, гуляли книжковим ринком. А ось у середині було по-справжньому тісно та душно. Роздивитися новинки було складно, але можливо. Мабуть, у найбільш зручній ситуації опинилися ті, хто йшов на форум не подивитися асортимент, а купити конкретну книгу. Своїм яскравим оформленням гостей приманювали стенди «Видавництва Старого Лева», що цього разу «одяглося» у супер-героїв, «Навчальна книга Богдан» та палатка з коміксами.

Не обійшлося і без прикрих організаційних казусів. На вході відвідувачам видавали роздруківки з найпершою версією Програми. На сайті «Форуму» вона багато разів уточнювався і доповнювався: змінювалися час і місце презентацій. Тому виникали сумні ситуації, коли люди приходили на презентацію, а вона розпочалася на годину раніше і вже добігала кінця. Через накладки у розкладі деякі письменники та модератори мали бути на двох презентаціях одночасно, тому вони бувало «втікали» посеред заходу. А в окремих випадках навіть не приходили на нього (проте захід все одно відбувався завдяки іншим учасникам, що таки прийшли).

    Але в цілому, більшість відвідувачів цікавили не презентації, а виставка-продаж, тому вони лишилися задоволеними.


Любителям фантастики було де розгулятися, адже на «Форум» привезли багато жанрової літератури. Приємно потішили видавництва: «Навчальна книга Богдан», «Країна мрій», «КСД», «Люта справа» та «Астролябія», що виставляли фантастичну літературу на найпомітніші місця стенду. Проте, особливо вразив Олексій Жупанський з «Видавництва Жупанського», котрий не просто привіз на Форум футболки та сумки з зображенням Ктулху для промоції першого тому зібрань Г. Лавкрафта, а й особисто торгував за прилавком.

Але, значна частина фантастичних творів стояла на стендах поряд з іншими книжками видавництва, мабуть, чекаючи на особливо обізнаних читачів.

        Новинки фантастики від вітчизняних авторів коштували в середньому до 100 грн. «Товсті» книги у твердій обкладинці – до 150 грн. А ось за подарункове видання «Гіперіону» з ілюстраціями треба було викласти аж 200 грн. Проте, судячи з черг на автограф-сесії до авторів та перекладачів, шанувальників паперових видань це не спинило.



На шанувальників коміксів чекав окремий стенд, де продавалися як переклади світових комікс-тиранозаврів «Marvel» та «DC», так і роботи вітчизняних художників: козацька фентезі-трилогія «Даогопак» від Олексія Чебикіна, Олега Колова та Максима Прасолова, збірник космоопер «Саркофаг», намальований олівцями Андрієм Данковичем, другий випуск супергероїки «Патріот» Вадима Назарова з кольоровими малюнками та багато чого іншого. Інтригуючим постером всередині стенду про себе нагадав стімпанк-комікс «Воля» від групи авторів, котрий поки що не вийшов, але вже знайшов чимало прихильників, які на нього чекають. На стенді можна було не тільки придбати комікси, але й отримати автографи від їх авторів.

На «Форумі видавців» презентували збірку оповідань для підлітків «Книжка заборон і таємниць». Серед представлених текстів значна частина - фантастика. Особливістю збірки став зірковий склад її авторів: окрім українських метрів туди увійшли твори відомих письменників з Польщі, Білорусі тощо.

Володимир Арєнєв розповів, що багато працює з підлітками на школах з літературної майстерності, тому знає, на скільки цей вік «розтягнутий» і, відповідно, на скільки різні проблеми бувають у дітей. Головною складністю при укладанні збірки він вважає спробу зберегти баланс між відверто дитячими творами та оповіданнями «на виріст». На його думку, ідеальні оповідання це ті, що з інтересом читатимуться навіть дорослою людиною. І в книзі таких достатньо.

Жанрове різноманіття теж доволі широке. У книзі є наукова фантастика, містика, нетиповий для Наталії Щерби твір про циганське прокляття, складна для розуміння повість Марії Галіної, зміст якої навіть довелося пояснювати редакторам, міні-антиутопія Олександра Михеда тощо. Володимир Арєнєв підкреслив, що автори намагалися не уникати дратівливих тем чи слів, відстоюючи свою думку у тих місцях, де редактори хотіли їх пом’якшити. Тобто були певні розбіжності у тому, як цільову аудиторію бачать письменники та видавництво, але зрештою, вдалося дійти згоди, бо збірка – це «команда гра» великої кількості людей, і треба працювати злагоджено, щоб отримати хороший результат.

Дара Корній зазначила, що серед підліткової літератури наразі мало фантастики. Тієї кількості авторів, що є в Україні, не вистачає, щоб покрити попит. Про це їй казали навіть бібліотекарі: підлітки хочуть читати жанрову літературу, а видавати їм нічого. Оскільки ця  ніша у нашій країні напівпорожня, випуск «Книжки заборон і таємниць» - потенційно перспективний проект.

Ще одну функцію збірки назвав Володимир Арєнєв. За його словами, вона може бути «пробником» до творчості різних авторів. Знайомлячись з короткими творами, читачі можуть вподобати певного автора і згодом цілеспрямовано купити його книгу. Таким чином, відкривши для себе нового улюбленого письменника.


У житті письменника Володимира Єшкілєва настав час підведення проміжних підсумків. Вони втілилися у збірку «Місто термітів», що складається з оповідань, створених у період з 1992 по 2016 рр. Сам Єшкілєв вважає себе надзвичайно плодовитим автором, адже протягом життя написав понад 1500 творів, куди входять: публіцистика, есеїстка, рецензії, авторські колонки тощо. Читаючи оповідання зі збірки, можна прослідкувати, як з роками змінювався стиль письма та тематика. Автор вважає, що книга вийшла різною, але гармонійною. Стрижневої теми як такої там немає, але багато творів присвячено критиці тієї реальності, що відбувається навколо.

За словами Єшкілєва, у книжку увійшли оповідання різних жанрів, зокрема, і фантастика. Головною родзинкою збірника є уривки з книги «Гойдалка», яка входить до науково-фантастичного циклу «Фаренго» і наразі ще не надрукована. Окрім уривків із «Гойдалки» у збірнику є принаймні два оповідання, що раніше ніде не друкувалися. Решта текстів взята з різних антологій, періодичних видань, збірок від уже не існуючих видавництв, які вийшли малим накладом, тощо. Як зазначив Володимир Єшкілєв, ці тексти достойні, щоб вони жили тепер, бо досі актуальні.


Прийшовши на презентацію «Зазирни у мої сни» до чергового львівського арт-кафе, ми зустріли самого Макса Кідрука, який спантеличено озирався, шукаючи місце її проведення. Зрештою, знайшли потрібне приміщення на другому поверсі, яке швидко вщент набилося фанатами письменника. На презентацію завітав навіть пан Стівен Кінг, тихо підпираючи стіну, щоправда, картонний. Народу було настільки багато, що люди товклися у проходах між столами, а перші кілька рядів взагалі сиділи на підлозі.

Макс хотів одразу перейти до роздачі автографів, але фанати все ж вмовили його розповісти про книжку. Автор вважає «ЗУМС» найсерйознішим та найкращим свої романом, написаним на сьогоднішній день. У сюжеті трилер переплітається з лячною містикою, але на перший план виходить «соціалка». Головний герой історії – маленький хлопчик, в якого під час нескладної операції зупинилося серце. Кілька секунд він був «не тут», а потім повернувся. Разом із ним «звідти» повернулося щось іще. Це «щось» приходить до дитини у страшних снах, а потім і в реальному житті. Щоб допомогти хлопчику батько везе його до США, де вчені навчилися за допомогою сканування мозку візуалізувати сновидіння. Аж раптом істота зі снів розуміє, що за нею спостерігають, і починає діяти.

Розповідаючи про «ЗУМС» Макс Кідрук з неприхованою гордістю зазначив, що практично всі медичні та технологічні речі, що описуються в тексті, мають під собою реальне наукове підґрунтя. Так, зупинка серця хлопчика – це «синдром несподіваної смерті», що зараз лише починає вивчатися медиками. У його основі фібриляція серця, коли воно стукає на стільки часто, що ніби пульсує, і не може качати кров, в результаті чого в окремих випадках зупиняється. Те, що потім серце може саме запуститися, – теж взятий з медичної літератури факт. Описана у книзі технологія візуалізації образів – також базується на наукових роботах американських вчених. Зараз створена програма, що може зчитувати активність нейронів у різних ділянках кори головного мозку, коли людина дивиться на геометричні об’єкти різних форм. Ця програма запам’ятовує зв'язок між спогляданням певного об’єкта і картою активності нейронів. І, зрештою, навчається вибудовувати форму об’єкта, якого не знає, лише за сканом головного мозку. Головне фантастичне припущення Макса Кідрука – не має різниці, чи бачить людина щось наяву, чи воно їй сниться – активність нейронів буде однаковою, і за нею комп’ютерна програма зможе вибудувати картинку.

Те, що відбулося на «Форумі видавців», можна назвати «трейлером» презентації. Грандіозну презентацію зі слайдами та лекцією Макс Кідрук пообіцяв провести  3 жовтня у Львові, у Палаці Потоцьких і всіх туди запросив.

Наприкінці автор поділився своїми творчими планами:

- Проект «Квантум-2» планується на зимку-весну 2017 року одразу у трьох містах: Києві, Львові та Рівному. До нього увійдуть п’ять зовсім нових лекцій (про нейтронні зорі, еволюцію, критичне мислення та 2 поки що неназвані).

- «Боту-3» - бути, але не раніше 2020 року. Автор зазначив, що історію він придумав давно, у ній будуть нові та старі герої, нові локації, багато технологічних гаджетів… але вона, як і «Бот-2», задумувалась «без подвійного дна». Макс не хоче братися за написання простої, хоч і класної історії, коли є ідеї та натхнення для більш глибоких.

- Продовження «Твердині» не планується.

- «Навіжених» перевидавати не будуть. Автор перейшов на інші жанри і, як нам здалося, не хоче асоціюватися у читачів з ранніми роботами.

- Наступного року у Кідрука вийде повість «Не озирайся і мовчи» з «важким соціальним планом». Автор також проспойлерив назву своєї наступної книжки – «Де немає Бога», що знову має уклін у соціалку. Наприкінці Кідрук заінтригував своїми планами написати кількатомну сагу про колонізаторів Марсу. А свій твір зі збірки «ДНК», яка нещодавно вийшла у видавництві «КСД», назвав «прологом до цієї саги».


Видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" влаштувало потрійну презентацію новинок літератури для підлітків. Роман «Відьми» від Роальда Дала – це історія про те, як злі чаклунки хочуть перетворити всіх дітей на пацюків, зачарувавши солодощі у магазинах Лондона. Єдиний хлопчик, що довідався про їх плани, перетворився на пацюка, але продовжив боротися зі злом навіть у такій подобі. Іван Малкович зазначив, що видавництво надрукувало й «дорослу» літературу від Роальда Дала, зокрема, книжку «Коняка Фокслі та інші дорослі оповідання».

Сашко Дерманський представив історію «Стонадцять халеп Остапа Квіточки». У центрі подій молодий вчитель Остап, на якого чекає багато смішних та несподіваних пригод. Іван Малкович звернув увагу, що у романі багато персонажів носять смішні чи впізнавані імена, серед яких підлітки легко вгадають алюзії на зірок Голівуду і не тільки.

        
        Проте, більше за все перепало книжці Андрія Кокотюхи «Гімназист і чорна рука» (не фантастика). Андрій спочатку стилізував детектив під старовину, але видавець захотів, щоб дії відбувалися у наші дні, герої ходили вулицями зі знайомими назвами та говорили по мобільних телефонах. Тоді Андрій постав перед дилемою: запропонувати готовий текст іншому видавництву, чи переробити історію з нуля. Враховуючи багаторічний досвід співпраці з Іваном Малковичем та "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГОЮ", він обрав другий варіант. Тому події книги відбуваються у сучасному Києві, де бійця АТО підозрюють у злочині, і лише школяр може його врятувати.




Дискусія про літературу жахів в Україні «Ктулху піж ліжком, Кінг у шафі» пройшла, як їй належить, у напівтемному підвалі. Послухати про горор прийшло багато людей, переважно, молодь. Як зазначила Тетяна Пилипець, бібліотекар Львівської молодіжної бібліотеки, підлітковий вік – саме той період, коли страшна література відіграє терапевтичний ефект та допомагає впоратися з власними переживаннями. На її думку, лякатися краще з книжок, а не з фільмів, бо читач може сам контролювати ситуацію: вирішує, перескакувати чи смакувати найбільш лячні моменти, чим захищає свою психіку від сильних емоцій. Сьогодні бібліотеки не дуже охоче купують горор, а бібліотекарі – видають його читачам, хоча попит є. І в цьому пані Тетяна бачить проблему.

Перекладачі С. Кінга Анатолій Пітик та Г. Лавкрафта Остап Українець розповіли про родзинки українських горор-перекладів. На сьогодні вони найбільш точні та повні, на відміну від попередніх видань, де редактор викидав речення, а то й абзаци, що йому не подобалися. Остап Українець багато розповідав про відношення до горору в українському суспільстві. З одного боку, його сприймають як треш-літературу, яку не пристало читати дорослій людини, з іншого, - читати криваві описи не всім приємно. До того ж у нашій мові недостатньо слів, які описують жахи та те, як вони переживаються (для порівняння в англійській мові перекладач нарахував кілька десятків слів). На думку Остапа, в українців великий травматичний досвід, через який відношення до смерті довгий час було повсякденним (наприклад, є багато картин, де козаки обіймаються з нею чи пиячать). Раніше людей лякала не скільки смерть, скільки пекельні муки після неї. Тому й горору було якось мало. Оскільки тепер ситуація змінюється, треба шукати нові шляхи вираження власних жахів.

На дискусії підняли цікаве питання: а чим же надихатися українським авторам горор-оповідань, щоб твори набули національного колориту? Олександр Михед, автор арт-буку «Мороки», вважає, що як мінімум козаччиною та поганськими релігіями Київської Русі. Проте, на його думку, це попса. Сюжети можна шукати і в ХХ ст.. Зокрема, Олександр рекомендує роман «Хліб із хрящами» - про жертв голодомору, що стали зомбі.

Дівчинка з залу питала, чи можна віднести творчість Гоголя до українського горору. Зійшлися на тому, що все ж таки ні, оскільки Гоголь – це класика, а класика стоїть вище жанрових розподілів.

Наостанок модератор Олег Сілін розповів, як справи з горором у наших сусідів-поляків. За його словами, бум жахів у Польші відбувся з 2004 року, зараз там є купа письменників, 2 спеціалізованих фестивалі та 4-денна програма на найбільшому фестивалі – «Полконі». У Польщі є багато середньовічної готичної архітектури, яка може налаштувати на відповідний лад. До речі, така архітектура є і в Україні, тому в нас теж великий потенціал.

На дискусію про горор-літературу в Україні завітав і Олександр Дмитровський – письменник, організатор літературних конкурсів та укладач збірок горор-оповідань. Там же відбулася презентація двох новинок від Олександра – збірок «Після опівночі» та «Підвал».

Олександр Дмитровський розповів, що захопився жахіттями ще у школі, коли відкрив для себе Стівена Кінга. З того часу він хотів, щоб з’являлися й наші автори у цьому жанрі, і щоб писали вони не гірше за зарубіжних метрів. Проект «Підвал» створений саме для того, аби молоді письменники слали оповідання, конкурували, відточували майстерність, а згодом вже могли запропонувати свої твори серйозним видавництвам. На думку Олександра, розвиток горор-літератури в Україні не можливий без спонсорської підтримки.

       Проект Олександра Дмитровського не вічний і зникне через певний час (проте, книжки залишаться на пам'ять та радість авторам). Усіх зацікавлених він запрошує надсилати свої твори у чергову збірку «Ріплі» за всесвітом «Чужих».


Автор антиутопії «Маша або постфашизм» Ярослав Мельник – український літературний критик, який виїхав з країни понад 30 років тому, багато видавався за кордоном, зокрема, у Франції та Литві, але хотів, щоб його читали в Україні. Завдяки позитивним відгукам ВВС Україна його сюрреалістичний роман «Будь зі мною, говори зі мною» став першою ластівкою у вітчизняних публікаціях. На презентації автор багато розмірковував про містику співпадінь. Свій роман «Далекий простір» він вважає втіленням ідеї свободи людини, яку порівнює з Майданом, а «Машу або постфашизм» називає близьким до війни на Донбасі.

Антиутопія вперше була видана у Литві в 2014 році, але написана набагато раніше. Ярослав Мельник зазначив, що це єдиний випадок, коли йому, відомому у Литві письменнику, відмовило одразу 4 видавництва і лише п’яте взялося друкувати «Машу».

Книга «Маша або постфашизм» є антиутопією, заснованою на альтернативній історії, в якій Другу світову війну виграли фашисти. Дія відбувається вже в 4 тисячолітті, де люди розділені на 2 види: вищі та нижчі. Мельник доводить ідею нижчих людей до максимума – вони живуть та сприймаються вищими як тварини. На думку автора, в основі такого розділення лежить почуття самоповаги, бо людина вважає себе тим кращою, чим гіршими вона вважає оточуючих.

Головний герой роману – громадянин постфашиського суспільства, що закохується у «нижчу» людину-тварину на ім’я Маша. Разом вони втікають у гори в пошуках табору революціонерів. У своїх мандрах герой вчить Машу купатися, вмиватися, розчісуватися та починає підозрювати, що вона також людина. Отож, він – зрілий чоловік, вона – юна і не досвідчена, обидва зовсім голі блукають у горах, де він всьому її вчить. Якщо вам цікаво, що ж було далі – автор пропонує читати його роман «Маша або постфашизм».

У Голівуді нікого не здивувати екранізацією книжки, чи навпаки – книжкою, написаною за мотивами популярного фільму. Але українські видавці могли б здивувати навіть Голівуд, адже в нас видали книжку на основі відеокліпу, за якою запустили лінію одягу і вже роблять комп’ютерну гру. Але про все по порядку.

На «Форумі видавців» презентували проект: «Українські супергерої. Гупало Василь». Автор книжки – Фоззі з гурту ТНМК розповів, що у Василя колектив закохався дуже швидко, ще кліпу не було й пісню не співали. Тоді він в якості приколу написав коротку історію і запостив на фейсбуці. Вона зібрала більше 30 лайків, тому Фоззі вирішив видати цю історію книжкою. У «Видавництві Старого Лева», куди він звернувся, сказали, що одне оповідання не друкуватимуть, хай він пише ще кілька. Так з’явилася книга «Гупало Василь. П’ять з половиною пригод». Фоззі розповів, як він завзято почав вигадувати історії, але ніяк не міг придумати закінчення. Минулого літа він побував на весіллі Сергія Притули, котре завершилося бійкою Притули з фотографом. І тут Фоззі осінило: книжка має закінчитися весіллям, і щоб там була бійка! Готову збірку він надіслав видавництву. До роботи підключився художник-ілюстратор, що працював над кліпом про Гупала Василя, – Олександр Даниленко.

Роботу Олександра Даниленко важко переоцінити, адже саме йому належить дизайн персонажів, їх передісторія та весь вигаданий світ. Головний герой – Левко Триндун, хлопець зі стрілою в капелюсі, що постійно потрапляє у халепи, звідки його витаскує друг – Гупало Василь. Василя можна назвати українським супергероєм. У складній ситуації його ріст збільшується пропорційно розміру проблеми, очі починають світитися, а пензлик перетворюється на «гупалку» (Фоззі називає це «турборежим»). Такі суперсили для Василя також вигадав художник. Працюючи над кліпом, а згодом – над книжкою, Олександр Даниленко малював всі картинки аквареллю та «оживляв» на комп’ютері.

Робота художника зайняла ще 9 місяців, але, врешті-решт, книга побачила світ. Її вікове обмеження 0+, Фоззі сподівається, що читати її буде цікаво і дорослим, і дітям. Автор вже отримав перші відгуки: його друзям переважно сподобалося. Для промоції книжки випустили лінію одягу та розроблюють гру для смартфонів (але за останній рік вона не зрушилася з бета-версії, в яку встиг пограти лише Фоззі).

Автор розповів, що ілюстратор Олександр Даниленко вигадав ще купу героїв, які до книжки не потрапили. Сам Фоззі продовжувати свої історії не планує, а ось Даниленко має намір розвивати світ. Художник хотів би видати свої книжки, а краще – зняти мультсеріал, де окрім Гупала Василя і Левка Триндуна в якості супергероя виступатиме Іво Бобул, але наразі не має грошей. Тож усі зацікавлені можуть ознайомитися з книжкою «Гупало Василь. П’ять з половиною пригод» від «Видавництва Старого Лева» з купою ілюстрацій та обсягом у 64 сторінки.


      Далі буде…