Статті‎ > ‎

Фурор фантастів: фантастичні заходи на львівському «Book Forum» 2018



Святослав Чирук

Фурор фантастів

фантастичні заходи на львівському «Book Forum» 2018

 

    Сказати, що у Кінопалаці «Коперник» було людно — не сказати нічого. На маленькому п’ятачку кав’ярні у фойє кінотеатру, ніде було проштовхнутись, а із зали продовжували виходити і виходити відвідувачі. «Боже, хто ж там виступав!», – чулося із черги.  Нарешті зала виплюнула людський клубок з центру якого наче спиця стирчав високий, майже двометровий, чоловік  у чорному светрі та джинсах. Під невблаганним тиском фенів, він знайшов вільний столик, сів і просто почав підписувати книжки. Його взяли у щільне кільце, і якась пані, проходячи повз, не втрималась і спитала: «Хто цей письменник?». Їй відповіли: «Це – Пітер Воттс. Канадський фантаст». Жінка пішла далі, здивовано кліпаючи очима.



    До того, що письменники-фантасти можуть збирати величезні зали шанувальників в Україні ніяк не звикнуть. У нас фантастика досі сприймається як несерйозна література, а на тих, хто її пише та читає, дивляться як на маргіналів. Рік тому за редакцією Ярини Цимбал побачила світ збірка творів української фантастики 1920-их років «Атом у запрязі», а в інтерв’ю «Українській правді» редакторка щиро зізналася журналістам, що їй «дуже імпонує позиція нинішніх критиків, які невтомно нагадують літераторам, що ми вже втомилися від фантастики, фентезі, фантсмагорійності і потребуємо добротного реалістичного психологічного роману». Начебто це провина фантастів і фантастики, що ми не маємо добротних реалістичних романів, начебто фантастичний роман не може бути психологічним. Насправді не це провокує такі твердження, а укорінена зневага українських літературознавців до фантастичної прози, яку вже звично клеймити «другосортною» або «розважальною» літературою. 

    Цьогорічний львівський «Book Forum» дещо підвадив ці стереотипи, але, схоже, аргументів виявилося недостатньо, бо серед найвідвідуваніших заходів «BookForum» не відзначив події за участю Пітера Воттса (хоча вони реально БУЛИ такими), імовірно, знову ж таки, через «несерйозність» жанру. Але найважливіше не це, а те, що цього разу фантастика показала, що вона може зайняти ГІДНЕ в українській літературі. Питання лише в тому, що це за фантастика і наскільки відомим є автор.

Якість, якість і ще раз якість

    На одному із заходів за участю Пітера Воттса людей цікавило те, чим є свідомість, хто насправді керує нашими діями, як інформація передається нейронами. Письменник розповідав про це зі знанням справи, апелюючи до передових досліджень, за якими стежить, бо сам є доктором філософії та професійним біологом. У спогадах про відвідини України, він відзначив, що заходи на «Book Forum» за його участю нагадали йому, швидше, науковий симпозіум, а не конвент, де збираються фанати. Вразило його і те, що читачі нерідко виявлялися дуже освіченими і компетентними. Цих людей зібралось понад 300 осіб, вони приїхали з різних куточків України, правдами і неправдами відпрошуючись з роботи, беручи відпустки, тільки б лише побачити і почути улюбленого письменника. А хтось так і не зміг приїхати. А хтось так і не дізнався. Це вказує на те, наскільки багато в нас шанувальників якісної наукової фантастики.



    Чимало гостей проявили інтерес і до заходів за участю польського фантаста Яцека Дукая.«Крига» Дукая – це дивовижне поєднання цікавої філософської ідеї, алегорії, нової, видозміненої фізики і хімії, альтернативної історії, вбраних у шати психологічного роману ХІХ ст. у дусі Достоєвського. На переклад цього роману, як і на приїзд до України Пітера Воттса, українські шанувальники фантастики чекали вже кілька років. Нарешті зірки зійшлися на «Book Forum». Не дивно, що обидва автори викликали ажіотаж. Тут слід зауважити, що їх об’єднує одне, їх книги – це якісні твори, які містять ідею, і претендують набагато більше, аніж просто розважити читачів. Це серйозна література і саме через це їх люблять і поважають фанати. Якщо українські автори візьмуть їх за свій орієнтир, цілком очікувано, що за кілька років такі-само черги будуть стояти і за українськими фантастами. Власне, у них і вибору іншого немає, бо як слушно зауважив український фантаст Володимир Арєнєв, вітчизняним фантастам доводиться конкурувати аж ніяк не між самою, а із всесвітньо відомими авторами.

І ми не ликом шиті

    Попри те, що сьогодні досі є люди, переконані в тому, що української фантастики в нас немає (тут слід більше говорити про проблему комунікації із читачами фантастики), «Book Forum» продемонстрував, що це не так. Свій дебютний роман «Лазарус» презентувала київська письменниця Світлана Тараторіна, вже знана у фендомі завдяки оригінальним оповіданням. Книжка вийшла у симпатичному оформленні, а антураж роману, як і у Яцека Дукая, відноситься до початку ХХ сторіччя. Співпадіння? Можливо, але авторка виявилась палкою шанувальницею польського метра, так що цілком може трапитись, що орієнтуватися на якісну фантастику наші письменники уже почали.



    Втім, торування власного шляху нам також притаманне. Так, письменниця-фантаст, Наталка Ліщинська, під час презентації своєї фентезійної антиутопії «Не люди, люди, нелюди» зізналась, що надовго відклала свій текст, коли дізналась, що один із бета-рідерів порівняв його з творчістю іншого відомого письменника. За словами авторки, їй неприємна була сама думка про те, що вона може бути чиїмось епігоном.



    Відкрив «Book Forum» і ще одного молодого українського фантаста – Віталія Романа, який стартував зі збіркою з чотирьох оповідань– «Творці та їх творіння», де письменник грається із взаємодією між автором та його персонажами.

    Нарешті були і здобутки молодих авторів. За збігом обставин, львівський «Book Forum» бодай трохи став українським відлунням фестивалю «Єврокон-2018», що проходив цього річ у французькому Амєні. На одному із заходів відзнаку «Єврокону» за кращий дебют передали молодій письменниці – Ярині Катарож.



    Так що можна констатувати, що попри проблеми, з якими зустрічаються українські автори (їх перелік, іноді спірний, було озвучено під час деяких заходів), зокрема той факт, що в Україні письменникам-фантастам набагато складніше дебютувати порівняно із Польщею, українську фантастику все-таки друкують. При чому видавці не гребують дебютними романами, бо Україна це зовсім не та країна де спостерігається засилля метрів на фантастичному ринку.  

Це таки продається!

    Де була б уся та фантастична братія, якби не зусилля вітчизняних видавців. Саме вони є тим локомотивом, завдяки якому україномовна фантастика впевнено торує собі шлях. Завдяки яким фантасти збираються на таких фестивалях як «Book Forum», виходять українські переклади закордонних бестселерів. Але цей локомотив не зрушив би з місця якби не один важливий факт – фантастика в Україні ПРОДАЄТЬСЯ і продається непогано. Поки що видавництва орієнтуються, переважно, на перекладні твори (частково – через якість, частково – через авторитетність і більшу «розкрученість» закордонних авторів), але у цілому це свідчить про те, що український читач прагне читати фантастику, а отже, імовірно, переклади, стануть тим підґрунтям, з якого буде легше відштовхнутися українським письменникам. «Видавництво Жупанського» та «Астролябія» зазначили «Сліпобачення» Пітера Воттса та «Кригу» ЯцекаДукая у топі своїх книг, проданих під час «Book Forum». Більше того, у запалі директор видавництва «Астролябія» – Олег Фешовець навіть анонсував видання українською ВСІХ творів Яцека Дукая. Видавництво «НК-Богдан» знову порадувало класикою – презентували «Кантику для Лейбовіца» Волтера М. Міллера-молодшого, «Час – найпростіша річ» К. Сімака, «Ніч у самотньому жовтні» Р. Желязни, завершальні книги циклу Д. Адамса «Автостопом по галактиці».



    Видавництво «Рідна мова» не тільки видало роман Войтека Мілошевського «Вторгнення», але організувало зустріч із автором. Це знову-таки пограничний роман, можлива і дуже похмура версія найближчого майбутнього, пов’язаного з українсько-російською війною.

    Усе більше і більше спостерігається зближення фендому із коміксистами. Не став виключенням і «Book Forum». Зокрема, видавництво «Рідна мова» анонсували вихід українською «V forvendetta» і «Transmetropolitan», якщо все складеться з правовласником.



Добрі традиції

    Не обійшлося і без традиційних посиденьок-дискусій, під час яких, як завжди обговорювались цікавезні теми чи-то пов’язані з кінофантастикою, чи-то соціальним впливом коміксів на суспільство, чи-то передачею травматичного досвіду у фантастиці, чи-то фольклорними персонажами у підлітковому фентезі та багато іншого, але вже в своєму, більш камерному колі. Особливо цікавими виявилися дискусії за участі літературного об’єднання «Зоряна фортеця», які розмивали межі між фантастикою і наукою, фентезі і маленькими дивами у повсякденному житті.



    Утім, теми заявлені для обговорення «між собою», тематика фантастичних книг, презентованих на  «Book Forum» чітко демонструють, що фантастика не замикається сама на собі. Що вона реагує на актуальні теми як суспільні, так і наукові. Що ця література дійсно може бути якісною і високою, а головне, що вона має тверде підґрунтя у вигляді високоосвічених читачів, які платять гривнею за те, що вони вважають важливим.

    «Book Forum» здивував людей, які тримаються осторонь від фантастики, навалою шанувальників твердої НФ та фентезі, утім у цьому не було нічого дивного. На фестиваль приїхали дійсно довгоочікувані письменники, що було збігом щасливих і нещасливих обставин. Тут відбувались цікаві українські презентації і це добре, бо фантасти і фендом змогли не тільки повчитися одне в одного, що завжди корисно, але і показати себе іншим, а отже не за горами той день, коли фантастику визнають в Україні достойною літературою, а українські автори на рівні конкуруватимуть із закордонними.