Статті‎ > ‎

Комікси на «КиївКомікКон»: український переклад «DC», презент «Волі» та нові вітчизняні проекти

Ія Новицька, Святослав Чирук


Комікси на «КиївКомікКон»: український переклад «DC»,
презентація «Волі» та нові вітчизняні  проекти




Оскільки комікс-рух у нашій країні розвивається, але не так швидко, як хотілося б, дізнатися про новинки та проекти вітчизняних художників доволі складно. На «КиївКомікКон» для цього організували спільний майданчик, де автори-коміксисти, могли розповісти про свої роботи у вигляді короткої презентації. Авторів, що приємно, виявилося багато, тому  їхні виступи розбили на два дні майже по дві години у кожен. На жаль, ми були лише у перший день, і на презентації деяких цікавих проектів, як от «Серед овець» не потрапили. Проте, також маємо що розповісти.

Коміксистів у нас багато, хоча не всі займаються цим професійно. Наприклад, одну з презентацій проводила молода дівчина, яка зізналася, що подала заявку на «КомікКон» і тільки потім дочитала, що треба щось показувати, а в неї була лише ідея. Тому швидко прийшлося щось малювати, а обкладинку вона взагалі робила уніч прости виступу. Більшість її презентації становили скріни переписок із подружками з купою смайликів. Прототипом головної героїні буде сама авторка, а ще там буде ідеальний хлопець та вампіри. За словами авторки, вона питалася у подружок, як назвати комікс, а ті їй порадили «Кривава Мері». Потім авторка зазначила, що згадала однойменний алкогольний напій, і також його обіграє. Загалом, ця презентація – яскравий приклад того, що коміксисти в нас ну дуже різні.

Проте решта презентацій були справді професійними від людей, що довго та серйозно працюють над своїми проектами.

Наприклад, Вадим Штанько розповідав про проекти художника Михайла Заблодського, зокрема, про комікс «Муру». За сюжетом до зоопарку прилітають іншопланетяни, знищують його, а сторож лишається без роботи і вирішує стати художником. Він показаний таким собі простаком, у той час, як його кіт – розумним та іронічним, який вчить господаря життю. Сам комікс – це такий собі стьоб із сучасного мистецтва, коли навіть картини з фекалій продаються за мільйони доларів. Проте, комікс містить багато непристойних сцен, тому автор не зміг знайти видавця, хто б погодився його друкувати в Україні. Наразі автор виклав комікс у інтернет, щоб розповсюджувати його безкоштовно.


Хлопець на ім’я Ярослав презентував ще один вітчизняний комікс – «Троє проти зла». За його словами, проект існував з 2012 року, і тоді він був про інтернет-меми. За сюжетом трійко друзів, потрапляло у світ, де живуть усі меми та інтернет-приколи. Але, як зазначив доповідач, меми довго не живуть, тому комікс швидко втратив свою актуальність.

Зараз з’явилася ідея його переробити, дещо змінивши антураж. Головні герої коміксу – знову ж таки троє друзів: Антон, Орест та Ромка. У спальному районі Львову – на Сихові – Ромку викрадають злі демони, і щоб повернути його хлопцям доводиться стрибати у портал. Так вони потрапляють у незвичний світ, де працюють усі прикмети (чорна кішка, що перебігла дорогу, – на невдачу, червона нитка на руці – захистить від прокльону тощо).

Наразі комікс намальована десь на одну-третину – і це 130 сторінок. Лектор сказав, що ці 130 сторінок вони надрукують як перший том десь восени. Загалом, планується трилогія, історію вони вже придумали до кінця. Комікс хочуть зробити зручного формату, щоб було зручно носити з собою, про ціну поки що не знають. Як зазначив пан Ярослав, за жанром їхня історія – це фентезі, пригоди та сатира.


Графічний роман "Люди ХZ" - цікавий проект від молодої команди художників. Автори суттєво обіграли назву, тут є відсилки і до "Людей Х", і до покоління "Z" (покоління 2000), і до зомбі, і до вислову "ХЗ". Саме покоління "ХЗ", перш за все мав на увазі автор ідеї.

Цей комікс про "втрачене покоління" - молодь, сучасні технології, інтернет меми і ... Апокаліпсис. Сюжет полягає в тому, що кілька десятикласників виріщують прогуляти уроки і це їхнє рішення обертається нестандартними наслідками. Комікс розрахований на людей "16+", але, переважно - молодь.

Автори обіцяють багато чорного гумору, а також цікавих персонажів, взятих із життя, а не якихось вигаданих супергероїв (але це не означає, що там немає місця фантастиці). Розробляючи їх автор багато в чому покладався на власний досвід та на те, що він бачив на Троєщині. У коміксі є цікаві знахідки, приміром, елемент "книги-гри", за допомогою якого можна спробувати змінити сюжет.

У першому тому 30 сторінок. За задумом в коміксі має бути 5 частин, кожна з яких буде поділятися на 3-4 випуски, тобто загалом має бути 15-17 випусків по 30 сторінок
кожний, які згодом мають бути об'єднані в одну книжку.

Перший комікс від і до робила одна людина, а в подальшому до проекту підключилися іще кілька людей, які допомагають із колористикою, малюванням, розробкою сайту та подальшим просуванням продукту.

Комікс планується випускати як у друкованому, так і в електронному варіантах (автори навіть амбітно замахнулися зробити його у віртуальній реальності).
У той же час, враховуючи те, що в коміксі буде використовуватися багато інтернет "мемів" авторів застерігають від того аби він не застарів.

На сьогоднішній день ціна продукту не озвучується остільки, оскільки вона залежить від багатьох супутніх факторів (кількості передплатників, вартості друку тощо).



Надзвичайно цікаву презентацію зробила компанія "Fireclaw", представники якої розповіли як про вже зроблену роботу, так і поділилися своїми планами щодо просування коміксів в Україні і світі. Компанія працює вже доволі тривалий час, але ми про них не чули остільки, оскільки вони не хотіли годувати нас всіх обіцянками, а хотіли почати говорити тоді, коли вже буде що показати.

По-перше, слід зазначити, що "Fireclaw" - це міжнародна компанія, яка збирається видавати комікси кількома мовами: українською, англійською, російською і італійською.
У компанії великі та амбітні плані. Вони хочуть зайняти в Україні нішу коміксів із періодичними випусками. Свої комікс-проекти вони збираються видавати кожного місяцю. На сьогоднішній день у компанії працює близько 10 художників (2 італійських та 8 українських). Кожний комікс проходить тривалий шлях від ідеї до затвердження персонажів і кількох етапів промальовки, за кожний з яких відповідають різні люди, що схоже на роботу великих компаній.

Як зазначили представники "Fireclaw", їх комікси та образи не зосереджуються виключно на Україні, а від початку є інтернаціональними, щоби мати змогу добре продаватися і на інших ринках. Назви коміксів подаються англійською мовою, щоби вони були однаковими в різних локалізаціях. Українська локалізація стартувала першою (надалі мають іти італійська та британська, по черговості національних Комікконів). На сьогоднішній день вже випущено 4 різних за тематикою випуски - це:

"Earthborn" - підліткова (12-14 років) наукова фантастика, події якої відбуваються на космічному кораблі у відкритому космосі. За задумом автора (британського художника), підлітки раптово там прокинаються і починається історія їх пригод. У коміксі, як годиться, будуть представлені прибульці, роботі та різноманітні планети.

"Call Me Kate" - вікторіанський стім-панк горор, події якого розгортаються в Англії кінця ХІХ ст. Головна героїня Кайт (племінниця Ван Хельсінгу) має надзвичайні здібності та бореться з вампірами, перевертнями, зомбі та іншою нечестю.

"Nohalia" - комікс зі складним фентезійним світом, де мається 21 раса. Події відбуваються на планеті Nohalia, яка є богинею. У цьому світі багато магії. При чому мається наступна особливість - чим ближче до середини планети, тим світ більш злий та темний, а чи вище - тим він світліший та добрий. За словами предствників компанії, вони допомагають читачам кращне розібратися у цьому світі. На сьогодні вже існує спеціальний комікс, в якому розкривається генеза цієї планети, а на сайті компанії створюється спеціальна on-line енциклопедія, яка повідомляє інформацію про різні раси та навіть окремих персонажів.

"Orlando" - високе фентезі про лицарів та подвиги, яке базується на з-х середньовічних поемах про лицаря Орландо, одначе в коміксах вони дещо своєрідно
обіграні. У цьому світі також є магія, боги і магічні предмети.

Всі із цих коміксів окрім "Earthborn" є завершеними історіями, а їх подальші випуски будуть пов'язані лише героями. На відміну від них "Earthborn" матиме
продовження і завершиться не раніше як на третьому випуску.

Окрім того представники компанії розповіли, що найближчим часом вони також збираються запустити ще два комікс проекту:

Історичну фентезі сагу "Finnwulf", розраховану приблизно на 20-24 випуски, в якій мова піде про скандинавських богів, їхні плані та те як вони граються людськими долями і як люди намагаються із цим боротися (як сказали автори, у цьому коміксі будуть автентичні скандинавські боги і Локі не матиме рогів як у "Marvel") та "Ringsun" - класичне фентезі про пошуки скарбу, приправлене англійським гумором, в якому фігуруватимуть дракони та звичайні фентезійні персонажі. "Ringsun" вже майже готовий і має з'явитися десь за місяць.

Окрім того, представники компанії повідомили, що деякі з цих коміксів у подальшому можуть перетинатися. Так, наприклад, з іншими коміксами точно буде пов'язаний комікс "Call Me Kate".

Компанія "Fireclaw" з 2015 р. також працює над створенням рольової гри, розробка якої на певний час відклалася через велику завантаженість роботою над коміксами. У планах гра має з'явитися приблизно за рік.



Академік Вернадський питається, де він. Дізнавшись, що у Києві і поряд лунає рідна мова, презентує нову дослідну зброю – рушницю з індуктивною електромагнітною тесла катушкою, яка випускає електромагнітні промені та має можливість спопеляти кілька противників одночасно, але може стріляти і звичайними набоями. Саме так, із театралізованої вистави розпочалась презентація  стім-панк/дизель-панк коміксу «Воля». Спочатку на сцену вийшли герої коміксу, а вже потім – автори та художники.

Презентація проходила у форматі питання/відповіді. У авторів хотіли дізнатися, чому в команді тільки одна жінка? Проти кого будуть боротися герої коміксу? Як автори ставиться до реакції Росії на комікс тощо. Багато питань лунало про особливості життя у вигаданому розробниками коміксу альтернативному всесвіті, зокрема, як так сталося, що українські політичні сили об’єдналися навколо гетьмана Скоропадського, якою в цьому всесвіті буде Друга світова війна, яким є розклад сил у Європі? Інша група питань стосувалася аспектів, які можна охарактеризувати як «технічні». Серед них: чи залучались коректори для роботи над коміксом? Чи буде мати місце цифрова дистрибуція коміксу, або ж він буде виходити суто на папері? Чи видаватиметься комікс російською, а також чи варто розраховувати на вихід мультику, комп’ютерної гри, спінофів чи сінглів між виходами коміксів, чому в коміксу кілька сценаристів, а діалоги написані художником? Проте основним питанням, яке прозвучало під час презентації, було те, як довго створювався комікс та що було найважчим в процесі створення коміксу в Україні?

За словами авторів, комікс вони створювали близько року, що досить швидко як за європейськими стандартами. Вони намагатимуться тримати темп і, якщо все буде за планом, то на наступному фестивалі вже буде представлено другий том. Проте, що було найважчим відповіли лаконічно – все. «Робити такого масштабу графічні романи в принципі важко», - сказали вони. – «Це і організаційні і видавничі питання, друк, кольоропроби, багато технічних аспектів, з якими ми вперше зустрілися. Але тепер у нас з’явився досвід, тож надалі буде легше». Автори проекту зізналися, що від самого початку закладали до франшизи «Волі» і кіно, і ігри, і настольні ігри, і мобільні ігри, і мультсеріал та неодмінно працюватимуть  над іншими форматами, а першим кроком стане підготовка до екранізації, але подробиць не розповіли.

Важко було відповідати на питання щодо альтернативного всесвіту і ворогів, але не тому, що не мали на них відповідей, а тому що були вимушені ходити по лезу, аби не наробити спойлерів. Так, про ворогів, з якими будуть боротися герої коміксу, автори відповіли, що у 1918 р. в України було багато ворогів, більше того, до них додались всілякі маги, навіжені вчені тощо. Це ж стосувалося і жіночого питання. Денис Фадєєв визнав, що в коміксі дійсно, більше чоловічих персонажів, бо це війна, а на війні більше чоловіків. Проте героїня коміксу – Агнєшка Бжезінські не єдиний жіночий персонаж, є і інші, які будуть мати розвиток в наступних частинах, але спойлери, спойлери, спойлери.

У першому томі автори намагалися представити весь діапазон франшизи, як сюжетнй, так і стилістичний та графічний, тоді як наступна частина вже буде робитися як цілісний проект, в якому буде один сюжет та над яким працюватиме один сценарист та один художник. Першу частину цьогорічного коміксу повністю створив Олексій Бондаренко, який самотужки розробив як сценарій, так і діалоги. Проте в цілому, робота над сценарієм – колективна праця, під час якої свої пропозиції висловлюють різні люди. «Якщо людина щось запропонувала, вона має бути в титрах, як же можна про неї забути?», - сказав Денис Фадєєв, відповідаючи на питання про те, чому в коміксі так багато сценаристів. – «Їх всіх треба було записати».

Комікс планується локалізувати в різних країнах, перш за все – в Польщі, де вже є особи зацікавлені у його виданні. Окрім того комікс буде продаватися і в цифровому форматі, але тільки іншими мовами, наприклад, англійською. Скоріш за все, він розповсюджуватиметься на найбільшому інтернет магазині цифрових коміксів - «Comicsology». А от російською комікс «Воля» видаватися не буде. «Хай вчать українську, дідько», - заявили автори.

За словами очільників проекту, вони дійсно планували робити між виходами коміксу невеличкі щомісячні сінгли та розповсюджувати їх за допомогою яток преси, проте це важко і для цього поки що немає людей. 

Щодо можливості опрацювання інших історичних періодів, то автори поки що планують зосередитися саме на обраному часовому проміжку, бо це великий обсяг роботи. Проте якщо все-таки буде масштабування цього проекту, тоді дійсно, можуть бути зачеплені і інші історичні періоди, але навряд чи це буде щось настільки добре розроблене як Друга світова війна. Скоріш за все, це будуть альтернативні 1980-ті та майбутнє. «Нам дуже подобається ідея про альтернативні 80-ті у Києві, де буде рок-зірка Павло Зібров і метал-зірка Іво Бобул», - зізнався Денис Фадєєв. Окрім того, планується суто історична версія «Волі», де все на 100 % відповідатиме дійсності і яка, можливо, виступатиме у якості приквелу цьогорічної «Волі».

Згадали і про те, що співпрацюють з історичними консультантами, котрі допомагають не тільки із тим, аби підказати, якого кольору були ґудзики, але і роблять підказки щодо суспільно-політичної ситуації. Проте слухачів іще раз закликали зважити на те, що представлена на фестивалі «Воля» - це все-таки альтернативний всесвіт. У ньому не завершується Перша світова війна. З кайзером Вільгельмом все добре, а Україна об’єднується під владою гетьмана Скоропадського. Такі от справи.

P.S.  Здається, автори коміксу були дещо засмученими, бо очікували на більшу кількість запитань, але дарма. Під час великих презентацій людям ніяково ставити питання. Справжнім же показником популярності коміксу стала автограф-сесія. Сотні і сотні людей вишукувалися в чергу задля того аби отримати підписи авторів. Автограф-сесія тривала не одну годину і навіть починаєш перейматися за художників, чи не болять у них руки? 


На цьогорічному «КиївКомікКоні» представили довгоочікуваний український переклад коміксів від «DC», робота над яким тривала з листопада. Тоді видавництво «Рідна мова» оголосило відкритий конкурс для перекладачів, на який відгукнулося біля 250 людей. На презентацію прийшли як самі перекладачі, так і куратор проекту (а на додачу співзасновниця фестивалю «КиївКомікКон») Марія Шагурі. Усі з новенькими коміксами в руках  – формату трохи більше за А5, ламінована обкладинка. Глядачі ж могли придбати свої екземпляри прямо на фестивалі – кожен з 4 коміксів коштував 200 грн. За словами Марії Шагурі, ідея перекласти зарубіжні комікси зародилася під час першого «КиївКомікКону», коли україномовних історій було зовсім мало, а всесвітньо відомих коміксів серед них взагалі не було. На її втілення знадобилося аж 3 роки. Перші комікси до перекладу обрали за 2 критеріями: дві класичні історії («Бетмен: рік перший» (перекладач Олена Оксенич), «Убивчий жарт» (перекладач Євген Музиченко) та два комікси до виходу фільму («Ліга Справедливості: Початок» (перекладач Родіон Буренін), «Загін Самогубців: копняк у зуби» (перекладач Яніна Лимар).

На презентації стало відомо, що всі перекладачі, яких обрали за результатами конкурсу, – професіонали, й видавництво планує залучати їх для роботи над наступними коміксами. За словами Марії Шагурі, під час відбору перекладачів головними критеріями виступили: вміння перекласти фразу точно та стисло й любов до коміксів (останній є досить аморфним і визначався за додатковими примітками та деталями, що їх надавали кандидати). Отож, що ми знаємо про вітчизняних перекладачів коміксів «DC»?

Олена Оксенич: «Я дуже люблю Бетмена, мріяти не могла, що перекладатиму його як роботу за гроші. Займаюся перекладом близько 10 років, рік – художня література, до цього – фільми та мультфільми. Це справді стало в нагоді. Бо коли ти перекладаєш фільм, то теж маєш коротку фразу запхати у певний проміжок часу. Українська мова має слова довші за англійську, тому доводиться працювати, щоб не втратити стилістику та зміст і щоб фраза відповідала за довжиною. У коміксах ситуація та сама по суті».

Яніна Лимар: «Я взагалі займаюся технічними перекладами, але комікси дуже-дуже люблю. Свого часу, коли я зацікавилася коміксами, то проходила додатковий курс, щоб зрозуміти історію появи коміксу, історію їх впливу на культуру та людей. Я дуже рада, що приймаю участь у цьому проекті».

Євген Музиченко: «Переклад як процес для перекладача – це такий собі челендж, особливо якщо це комікс, бо місця не дуже багато. Я перекладав «Вбивчий жарт», ця річ 1988 року, якщо ви розумієте як це працює, в ці роки було все промальовано від руки – і бульбашки і текст. Тобто якщо в сучасних коміксах можна дещо в цифрових копіях розширити, в цьому таких можливостей не було, довелося викручуватися. З одного боку – це складно, з іншого – цікаво. Конкретно у «Вбивчому жарті» дуже багато пасхалок та відсилок. В моєму перекладі (і це моя принципова позиція) ви не знайдете жодних виносок та пояснень. Як і всі справжні пасхалки ви маєте їх шукати самостійно. Я сподіваюся що в 2017 році, коли є інтернет, це простіше і не проблема».

Родіон Буренін: «Я хоч і перекладач, але комікси перекладаю вперше. Я давно мріяв побачити переклади коміксів українською, у нас кіно давно перекладають, а думав, коли ж з’являться комікси? Але тапер я радий, що ця ніша заповнюється, і я беру участь у цьому процесі. Це було досить складне завдання. Мабуть найскладнішим було обмеження місця, для мене особисто як для перекладача немає більшої трагедії, коли ти знаєш чудовий переклад, знаєш як саме перекласти, але воно не влізе.  Доводилося викручуватися. Сподіваюся, вам сподобається».

За словами перекладачів – найбільші складності під час адаптації коміксу – це обмеженість розміром бульбашки, прив’язка до картинки, вигуки. Зокрема, в «Убивчому жарті» перекладач натерпівся від Джокера: «Джокер любить побазікати, любить використовувати каламбури, їх перекласти непросто, особливо коли є графіка. Наприклад, якщо намальовані губи, треба каламбурити про губи, і не можна каламбурити про вуха».  Іще одна складність суто українського перекладу – це вигуки. Як зазначила одна з перекладачок: «В нас немає культури вигуку, є певні короткі слова, але в англійській мові вони майже не обмежені, їх багато. В мене були моменти, коли я майже намагалася повторити ситуацію, тобто відтворити позу і уявити, які звуки, які літери в мене могли вилетіти у той час, коли, наприклад, у живота б’ють і згинаєшся навпіл». Редактор додала, що під час перекладу класичних коміксів, що малювалися від руки, сторінки з вигуками доводилося частково перемальовувати, і це задавало додаткового клопоту дизайнеру. За словами Марії Шагурі, в українських перекладах намагатимуться уніфікувати вигуки, назви та власні імена, аби у різних коміксах вони звучали однаково, сприймалися як одна серія.

Перекладачі розвіяли побоювання деяких членів спільноти, що назви перекладатимуть надто буквально, а не так, як всі звикли. Як зазначив Євген Музиченко: «Як перекладати імена? Бетмен – «Людина-кажан»? «Кажан»? «Пан-Кажан»? Існує мета-контекст, ми звикли, що Бетмен – це Бетмен, ми намагалися слідувати усталеній традиції і нічого не вигадувати, щоб читачу було звично».

Наостанок редактор розповіла, що до кінця 2017 року планується вихід ще 4 коміксів від «DC»: «Бетмен: Тихо», «Суд Сов», продовження «Ліги Справедливості» та перша книга «Флешу».


Презентації книжок та анонси новинок фантастики – вагома частина «КомікКонів», але, все ж таки фестиваль масової культури виріс, перш за все, з коміксів та їхнього відіграшу, косплею, тому буде цілком логічно, якщо останній день нашого циклу репортажів ми присвятимо саме їм.

На «КиївКомікКон» відбулося багато подій, пов’язаних із коміксами, та однією з найцікавіших, мабуть, стала лекція про створення свого персонажу від концепту до розкадровки, яку прочитав професійний коміксист Ігор Лобода. Повний аншлаг на заході, не зважаючи на пізню годину, та велика кількість питань, зокрема, про пошук української стилістики, свідчать про те, що в нас багато молодих художників, які прагнуть створити щось нове. При чому керуючись не тільки натхненням, а й правилами та порадами більш досвідченого колеги.

Перш за все, привернула увагу побудова лекції. Наскрізною темою стала мотивація на успіх: авторам-початківцям пропонувалося уявити, що персонаж та комікс одразу вистрілять, стануть шалено популярними, та при побудові героїв відштовхуватися саме від цього. По-перше, персонаж повинен викликати симпатію та співпереживання. Тобто має бути візуально красивим та таким, щоб читач зміг поставити себе на його місце. Окрім цього, у персонажа повинна бути якась впізнавана яскрава деталь, яку було б відносно просто та цікаво скосплеїти (зачіска, одяг, коронні рухи або фрази тощо). У якості прикладу говорили про Сейлор Мун. По-друге, в персонажа має бути оригінальна зовнішність, з якою він вгадуватиметься у фан-арті та навіть у дешевих китайських ляльках (пам’ятаємо, що історія неодмінно вистрілить, а значить китайці штампуватимуть стафаж). Щоб перевірити свого персонажа на оригінальність, Ігор Лобода радить не соромитися викладати концепти в інтернет. Тоді ж обов’язково набіжуть «добрі» люди та інші тролі, які розкажуть, на кого він схожий. Лектор радить не ображатися на неприємні коменти, а брати з них користь.

Велику увагу на лекції приділили цільовій аудиторії, на яку треба орієнтуватися при розробці коміксу. Якщо він відверто дитячий, краще випускати тоненькі історії у м’якій обкладинці, які дитина купуватиме собі за кишенькові гроші. Аудиторія студентського віку вже може придбати повноцінні книжечки, а люди за 25+ років, - товсті історії у твердій обкладинці та колекційні видання. Щоправда, за словами Ігоря Лободи, були випадки, коли історії цікавили зовсім інші групи людей, аніж ті, на які ставили автори. Наприклад, дитяча історія про конячок-принцес «My little pony» найбільш популярна… у хлопців, яким під 30 років. І таке буває.

Говорили й про оформлення обкладинки, яка має бути більш детальною та красивою, ніж внутрішні ілюстрації. Лектор звернув увагу на те, що герой на обкладинці може виглядати інакше, ніж у коміксі, і це добре. Зокрема, у коміксах Людина-павук зображався на обкладинці у супергеройському костюмі з першого випуску, а по факту вдягнув його десь у сьомому. Комікс одразу показував, яким цей герой стане, змушуючи купувати кілька випусків поспіль, аби прочитати, як це відбулося. Загалом, Ігор Лобода багато говорив про колір, взаємодію персонажів, постановку кадру – але всього корисного просто не передати.

Наостанок він зауважив, що аби стати класним художником, треба малювати багато і не за гроші, викладаючи свої роботи у якнайбільшу кількість соціальних мереж, груп та професійних сайтів. Тільки завдяки активності та плідній праці можна знайти собі перших замовників.


    Таким нам запам'ятався цьогорічний "КиївКомікКон" зі своєю строкатою атмосферою та гарними презентаціями. Сподіваємося, вам було цікаво читати наші репортажі з фестивалю.