Святослав Чирук

Альтернативна історія життя Вільгельма Габсбурга у книзі Наталки Сняданко «Охайні прописи герцога Вільгельма»

    Коротко (чи не дуже) про альтернативку. Дощовим четвергом, 28 жовтня, в книгарні «Є» у Дніпрі пройшла презентація книги Наталка Сняданко «Охайні прописи герцога Вільгельма». Нагадаємо – це роман про Вільгельма Габсбурга, активного політичного і військового діяча періоду Першої світової війни і часів революції. Герцог Вільгельм вивчив українську мову і претендував на те, щоби стати королем України, був одним із засновників Українських січових стрільців, разом з українцями воював на фронті і отримав прізвисько Василь Вишиваний (носив вишиванку). Доля в нього склалася не дуже, з Відня, де він був у еміграції, його викрали радянські спецслужби, привезли до Києва, ув’язнили, катували. Герцог помер у київській в’язниці. Так от, за задумом пані Наталії, герцог у Києві не помер і продовжив жити у Львові, у тому числі – радянському.

    У книзі гра в альтернативку йде не на рівні держави чи світу, а на рівні окремої особистості. Ніхто не намагається з кулеметом перекроїти хід історії. Втручання автора дуже тонкі, філігранні, так що новий світ продовжує зберігати свою реальність. Це призвело до того, що, наприклад, модератор – Вікторія Наріжна під час презентації називала роман історичним. Що ж стосовно самої авторки, то вона проти того аби взагалі якось маркувати свій роман за жанром (чи то як історичний, чи то як фантастику), бо, за її словами, сучасна література цього не потребує. Утім, зізналася, що їй приємно, що читачі сьогодні стали більш вимогливими, і затребують книги на свій смак, у тому числі – фантастику.

    Слід зазначити, що Наталка Сняданко – перекладач із німецької і паралельно з написанням роману перекладала українською Зігмунда Фройда. Добре володіючи іншими мовами, вона дійсно дуже добре вивчила історичні джерела, видані про пана Вільгельма не тільки українською, але і іншими мовами, що відчувалося під час презентації. Особливо великий вплив на неї справила книга Тімоті Снайдера (відомий американський історик, фахівець зі Східної Європи) «Червоний принц: таємниці життя ерцгерцога з Габсбургів» (The Red Prince: The Secret Lives of a Habsburg Archduke) (в українському виданні - "Червоний князь"). За її словами, читаючи цю книгу, вона зрозуміла, що немає сенсу писати про цю людину суто історичний роман, бо ця його біографія читається ніби художній твір. Окрім біографії авторка також приділила велику увагу побутовому світу Львова початку ХХ ст. Читала місцеву пресу тих часів, намагалася знайти приватні нотатки тощо. До цього її підштовхувало дві причини – бажання зобразити світ якомога більш реальним і острах перед тим, що її «зловлять за руку» львівські краєзнавці, котрі помітять якісь помилки. Так і вийшло, що роман писався понад три роки.

    Цікавий факт – на написання книги про Василя Вишиваного Наталку Сняданко підштовхнуло те, що її товариш – австрійський режисер вирішив зняти про нього біографічний фільм і попросив її допомогти йому знайти для цього гроші в … Україні. Вона зізналася, що коли це почула, то ідея їй здалася якоюсь божевільною. Тим не менш, як не дивно, гроші цей пан таки знайшов, до того ж знайшов їх саме в Україні. Зараз іде активна робота над фільмом, стрічка має вийти на екрани за два роки.

    Після цього пані Наталя замислилася над тим, що про таку цікаву постать в Україні чомусь не написано художнього роману. За її словами, тоді вона ще не думала над тим, що цей роман має написати вона, але сталося саме так. Сьогодні, коли книга вже вийшла, її герой досі не відпускає автора. Нещодавно режисер фільму поскаржився пані Сняданко, що, на жаль ніде не має протоколів допитів пана Вільгельма КДБ, а це дуже потрібно для сюжету. Пані Наталія дуже здивувалася цьому закиду, бо протоколи допитів герцога … опубліковані. В Україні. Як виявилося, більше ніде у світі про це не знали. Так що зараз авторка перекладає протоколи допитів німецькою для того, аби їх могли включити у сценарій.

    Щодо самої книги, стилістики твору тощо. Самому мені, на жаль, ознайомитися із твором ще не вдалося, проте зміг скласти певне враження про книгу з обговорення та зачитаних фрагментів. За словами читачів, роман читається складно, мається багато дійових осіб і, Вікторія Наріжна, наприклад, зізналася, що під час читання в неї вдруге у житті виникло бажання накреслити схему дійових осіб аби в них не заплутатися. Оповідь іде від імені онучки пана Вільгельма (бо від імені доньки це було б занадто емоційно). Місцями (як кажуть, це доволі значні фрагменти) у творі герцог … зникає, а в фокусі опиняються жінки, які його оточували. Саме вони є головними дійовими особами. У тих фрагментах, де оповідь іде про Василя Вишиваного практично (або повністю) відсутні діалоги. Проте в цілому, всі відзначають, що роман написано дуже професійно. За словами читачів та авторки він у жодному разі не є якоюсь високою «інтелектуальною» прозою, а оповідає про звичайне життя. При цьому, у книзі є чимало деталей саме з жіночого життя, тому книга, начебто, краще заходить жіночій аудиторії.

    На сам кінець, слід зазначити, що «альтернативні» моменти у книзі не висмоктані з пальцю, а запозичені з реальної біографії герцога Вільгельма. Так, автор зазначає, що смерть герцога у Київській в’язниці остаточно не доведена. Окрім того за чутками, у герцога нібито дійсно була донька від коханки і, власне, в особи, з якою він прожив довге життя в романі також мався реальний прототип (жінка, з якою в пана Вільгельма, нібито були романтичні стосунки). Звісно, все це лише натяки, чутки, припущення, але саме такі чутки та припущення і дають нам можливість уявити (або побачити) той інший, альтернативний світ.