Статті‎ > ‎

Як ти книгу назвеш, так вона і продаватиметься
















































































































































Ія Новицька


Як ти книгу назвеш, так вона і продаватиметься

 

    
    Влучна назва для книги не менш важлива ніж, скажімо, гарна обкладинка. Маючи готовий текст, автор постає перед питанням, як його краще назвати? (інколи таке питання постає перед видавцем, якщо він не задоволений авторською назвою). Не секрет, що гарна назва повинна привертати до себе увагу читачів, виділяючись із десятків схожих, запам’ятовуватися та відбивати вагому частину твору (сюжет, героїв, настрій тощо). Гарна назва має інтригувати та породжувати у потенційних читачів пізнавальні потреби, задовольнити які вони можуть прочитавши книгу.

Україномовної фантастики на ринку не так вже й багато, до того ж з назв книжок не завжди зрозуміло, чи це фантастика, чи ще щось (винятком можуть бути хіба що чисельні романи корифеїв, які вже давно пишуть виключно фантастику. У такому випадку ім’я автора говорить гучніше за назву книги). А як бути, якщо це дебютний роман невідомого автора? Саме це й стало однією з причин створення на сайті КЛУФу розділу «Каталог», де організатори намагаються відстежити і проінформувати читачів про новинки україномовної фантастики. На даний момент «Каталог» включає в себе 3 сторінки (3-тя сторінка у стадії розробки) і налічує понад 150 книжок від близько 65 авторів. Серед авторів частка книжок, написаних чоловіками, складає 51%, жінками – 24%, написаних у співавторстві – 25%. Оскільки знайти повний перелік книжок вітчизняних фантастів, що виходили у різні роки, достатньо складно, в основі наведених нижче розрахунків лежить перелік книг з «Каталогу». Звичайно, дані не претендують на високу репрезентативність, але дозволяють окреслити певні тенденції у назвах україномовних фантастичних творів.

Спочатку поглянемо на жанри, популярні серед вітчизняних фантастів, щоб зрозуміти, якою продукцією ринок перенасичений, а яких книжок можливо не вистачає сучасним читачам.

Розподіл української фантастичної літератури за жанрами, %.

Як видно з діаграми, майже кожна друга фантастична книга, написана україномовними письменниками, – фентезі, кожна четверта – фантастика, а кожна п’ята – містика. Фактично, український ринок сьогодні перенасичений фентезі від вітчизняних авторів, серед яких, до речі, багато корифеїв, таких, як Дяченки та Олді. Тобто знайти і зайняти нішу у цьому жанрі молодим письменникам найскладніше.

Для молодих авторів, які хочуть бути успішними, важливо не тільки аналізувати ринок існуючої продукції, вміти писати якісні тексти, але й обирати вдалу назву для свого твору, адже назва – це перше, що бачить потенційний читач, або видавець. Від цікавої назви залежить, чи захоче покупець у магазині взяти книгу з полиці, щоб ознайомитися з нею уважніше. Обкладинка та назва складають перше враження від книги, ефект якого, як відомо, достатньо стійкий. І, якщо автор не може впливати на вид обкладинки (він-бо письменник, а не художник), то створити інтригуючу назву не тільки його спеціалізація, а навіть обов’язок. Звісно, це стосується не тільки книжок, остаточні назви яких часто залежать від видавництва, а й розповідей, повістей, мініатюр – жанрів, де традиційно письменнику дається більше свободи для самореалізації.

У цій статті розглянемо назви книжок в залежності від їх популярності серед авторів та видавництв за 11 параметрами:

  • середня кількість букв у слові;
  • середня кількість слів у назві;
  • наявність українських мотивів у назві (наприклад, «Цепелін до Києва», «Рутенія»)
  • описові назви (частіше за все створюються за схемою прикметник+іменник: «Фіолетові діти», «Чорна месниця», «Сліпий василіск»);
  • назви з модусом володіння (модус володіння означає, що у назві щось належить комусь, умовно чи буквально. Наприклад: «Бісова душа», «Меч королів», «Острів білої сови»);
  • назви з зазначенням часу («Жменя вічності», «Три дні у Сиренополі»);
  • назви з зазначенням місця (як зрозуміло, мають у собі прив’язку до певного місця: «Ефіопська січ», «Долина совісті»);
  • назви, що відбивають діяльність (у цьому типі назв, зазвичай, хтось щось робить: біжить, закохується, злітає тощо. Наприклад: «Обре, сховайся добре!», «Побачити алькор», «Якщо подолаєш прокляття»);
  • назви-парадокси, що привертають до себе увагу поєднанням несподіваних, часто протилежних речей («Темний бік світла», «Світлий час ночі», «Диявол добра» тощо);
  • назви, що складаються з одного слова (бажано ємкого і влучного. Прикладів безліч);
  • також аналізувалося у скількох відсотках книжок з назви зрозуміло, що перед читачем саме фантастичний твір. До таких назв відносилися ті, які містили слова з фантастичною конотацією: «Покохати відьму», «Офіцер космічного плавання». На противагу цим назвам порівнювалося, скільки відсотків фантастичних творів «шифруються» під іншу літературу, як-то «Східний вал», «Добрий шлях», «Важка чоловіча робота»).

Нижче можна побачити графік, на скільки у відсотках популярні ті чи інші елементи назви у сучасних україномовних фантастичних книжках. Кожна книжка аналізувалася одразу за всіма параметрами, тому могла бути одночасно віднесена до кількох категорій. Наприклад, «Урізька готика» одночасно є описовою назвою, що несе українське забарвлення, вказує на місце, а слово «готика», хоча й багатозначне, натякає на фантастичну (точніше містичну) спрямованість книги.









Загальний розподіл різних елементів у назвах книг українських фантастів, %.

Як видно з графіка, середня кількість слів у назві книги – 2, а кожне слово в середньому складається з 6 літер (при підрахунках бралися до уваги різні частини мови, окрім прийменників, часток, сполучень). Найбільш популярними є назви з модусом володіння (кожна четверта книга), з зазначенням місця (кожна п’ята) та назви, що складаються з одного слова (трохи менше, ніж кожна п’ята книга). Про український колорит скаже приблизно кожна десята книга. Що цікаво, назви, з яких зрозуміло, що твір фантастичний, характерні в цілому менш ніж для половини вітчизняних книжок (44%). Звичайно, далеко не кожна назва має говорити про жанр твору, наприклад, якщо автор до цього вже написав кілька фантастичних текстів, чи видається у збірнику фантастичних оповідань (наприклад, «УФО») це й не обов’язково. Але авторам-дебютантам слід замислитися, чого вони хочуть від свого твору, та як цьому можна сприяти через його назву, адже назва несе в собі і певне психологічне навантаження, свідомо чи підсвідомо діючи на потенційних читачів. Про те, який вплив обрані для аналізу елементи назви можуть нести, поговоримо далі. Цей вплив наочніше розглядати аналізуючи особливості назв книжок, написаних чоловіками, жінками та у співавторстві. Чи ж є різниця? - спитає читач, тож поглянемо на діаграму, щоб її побачити.

 










Розподіл різних елементів у назвах книг українських фантастів, %

Середня кількість букв у слові та середня кількість слів у назві у всіх групах однакова. Слова складаються в середньому з 6 букв, а назва - з двох слів. Українські фантасти вибирають досить короткі назви, що представлені в основному описовими елементами чи наявністю модусу володіння. Саме ці елементи назви, зазвичай, складаються з двох слів («описати»+щось та «володіти»+чимось), а через свою велику популярність у авторів дають середній результат 2 слова в назві. Варто пам’ятати, що людське сприйняття обмежене «магічним числом» 7±2, тобто людина з першого погляду не може запам’ятати в середньому більше ніж 5-9 елементів. Цим правилом потрібно користуватися при виборі назви: уникати занадто довгих складних слів та їх великої кількості.

Українські мотиви у назві є особливим елементом вітчизняної фантастики, адже автори якої ще країни поставлять на обкладинку назву з українським колоритом? Українські мотиви у назві впливають на підсвідоме читача, адже апелюють до його патріотизму, національної ідентичності, в них можуть використовуватися українські архетипи (козака-лицаря, дівчинки-України, хлібу тощо) для підсилення емоційного впливу. Як видно з діаграми, цим елементом у назві здебільшого користуються чоловіки та співавтори. Використання українських елементів у назві є достатньо сильним прийомом, проте накладає на автора певні зобов’язання: його текст має відповідати назві (місцем дії, стилізацією т. ін.), що можливе далеко не у кожному творі.

Описові назви зазвичай, «фотографують» певний об’єкт, дозволяючи роздивитися його більш детально (через вказівку на його колір, розмір, особливі прикмети тощо). Тобто ці назви самі по собі статичні, вони, зазвичай, не ставлять проблеми перед читачем, та можуть сприйматися як натяк на детальне та повільне розгортання сюжету (що, звичайно, не завжди відповідає авторському тексту). Що цікаво, «статичні» назви дають своїм творам здебільшого жінки, які, на думку психологів, реалізують себе у менш динамічному та агресивному плані. Існують дослідження, що показують відмінності у малюнках хлопчиків та дівчат. Так, дівчата схильні зображати статичні фігури, у той час, як хлопчики прагнуть передати динаміку, зображуючи фігури у русі. Така ж тенденція, як видно, зберігається і у назвах книжок.

Назви з модусом володіння є найбільш популярними, особливо у жінок і співавторів. Модус володіння може вказувати на те, що герой книги, а, можливо, й сам автор, прагне чогось досягти через книгу. Інтерпретація значення модусу володіння може бути достатньо різноманітною, проте в найбільш загальному сенсі вона вказує на бажанням оволодіти якимись зовнішніми атрибутами. У випадку автора зовнішніми атрибутами можуть виступати визнання, схвальні відгуки, гонорар, тоді як внутрішнім – відчуття самозадоволення від написання книги не залежно від сторонніх оцінок.

Назви з зазначенням часу можуть бути достатньо динамічними, адже час має властивість постійно йти, тобто знаходитися у русі. Сам по собі час є достатньо сильним архетипом, посередником між життям та смертю, відповідальним за виконання людиною свого призначення, самореалізацію, фіксування важливих подій, що трапляються. Час несе зміни, очікуванні чи загрозливі. Тому з його образом у назві треба бути обережним: вона може як посилити позитивний вплив на потенційного читача, так і викликати відчуття дискомфорту. Багато чоловіків у своїх творах використовують елемент часу через його активну форму. Жінки, можливо, через неї ж, уникають його використовувати. Співавтори, серед яких багато метрів, таких як Дяченки, Олді, Зорич, можливо, ставляться до цього елементу обережно.

Використання місця у назві саме по собі каже мало про що, адже місця бувають різні і відповідно трактуватися можуть зовсім протилежно. У широкому сенсі звернення до місця  (якщо воно «хороше») може свідчити про бажання «відчути землю під ногами» або «міцно стати на ноги». Так буває, якщо людина в чомусь невпевнена та сумнівається, а місце може надати сил. Місце – зазвичай, щось статичне (хоча тут можливі варіанти). З графіка видно, що чоловіки та жінки полюбляють звертатися до цього елементу у назві, у той час, як співавтори його ігнорують. Якщо звернутися до означеної трактовки місця, можна припустити, що співавтори не користуються цим елементом, бо багато з них вже «міцно стоять на ногах» та підтримують одне одного у роботі.

Назва, що відбиває діяльність, може обіцяти читачу динамічний перебіг сюжету (звичайно, по тексту це може бути не зовсім так, але ми говоримо, як створити певні очікування від тексту за допомогою назви). Такою назвою добре інтригувати читача, давати йому загадку, яку він може вирішити тільки прочитавши книгу («кого знайти?», «чи вдасться втекти?» «навіщо ховатися?» тощо). Як видно, динамічні мотиви люблять використовувати чоловіки та співавтори, але цей елемент зовсім не користується популярністю у жінок.

Назви-парадокси як і назви з одного слова потребують від автора певної майстерності, адже мають виглядати доречно, викликати інтерес, а головне – запам’ятовуватися. Такі назви обирати досить складно, бо є ризик загубитися у штампах та втратити унікальність. Як видно з графіка, ці елементи використовуються приблизно однаково не залежно від статі автора та кількості авторів.

Вказівка на фантастичність твору необов’язкова, але інколи її присутність може бути бажаною, особливо, якщо на обкладинці більш ніяк не позначено, що твір написаний саме в цьому жанрі. Звісно, від автора залежить тут далеко не все, адже багато видавництв, вважаючи, що фантастику вони не продадуть, «гримують» книгу під щось інше: бойовик, трилер тощо. Тенденції свідчать, що таку вказівку можна знайти у назві близько половини творів, при чому у більшій мірі у творах співавторів, що може частково пояснюватися комерційністю проекту та його орієнтацією на певну цільову аудиторію.

У будь-якому разі, якщо автор прагне бути поміченим не просто читачами, а саме шанувальниками фантастики, про це слід заявляти всіма можливими способами. Вибір назви є одним з них, адже саме з назви починається знайомство автора і читача, а від позитивності першого враження може залежати подальша доля книжки.


Comments