Статті‎ > ‎

Розгорнутий репортаж із «Львівського Форуму видавців - 2017». Частина 2. Комікси

Розгорнутий репортаж із «Львівського Форуму видавців - 2017».

Частина 2. Комікси


Трохи слів про презентації коміксів на цьогорічному «Форумі видавців».

На презентації коміксів DC українською куратор проекту Марія Шагурі представила дві новинки, що вийшли після «Київ Комік Кона» («Бетмен: Цить» і «Флеш»), а також розповіла про плани видавництва «Рідна мова» на наступний рік.

За словами Марії Шагурі, в українських перекладах коміксів головною проблемою залишається обмеженість розміром бабла, адже українські слова довші за англійські, тому дослівний переклад часто не вміщається. Для узгодженої роботи перекладачів робиться словничок власних назв, щоби у всіх коміксах вони звучали однаково, і не було в одному випуску «Харлі», в іншому – «Гарлі». Під час перекладу імен вони орієнтуються на фанатські традиції, тому одних героїв транслітерують (Бетмен), інших – перекладають (Жінка-кішка). Якщо герой не має усталеної традиції перекладу імені, його, швидше за все, перекладатимуть, як сталося зі Старахопудалом у «Цить». Загалом, в оригіналі «Тихо» звучить як «Hush» і має кілька значень: по-перше, це початок відомої англомовної колискової, по-друге, абревіатура імен ворогів Бетмена у цьому випуску. В українському перекладі повністю гру слів зберегти не вдалося, проте колискову переклали зі словом «Тихо» і таку ж назву залишили для збірної ворогів, щоправда, вона вже не абревіатура. А ось у «Флеші», за словами перекладача, найскладніше було передати псевдонаукові та псевдофізичні терміни. Якщо на початку перекладу команда орієнтувала на усталену традицію, то вже зараз кампанія-прокатник «Лігі Справедливості» в Україні звертається до видавництва, щоб узгодити імена героїв. Тепер у кіно і коміксах вони точно звучатимуть однаково.

Марія Шагурі зазначила, що видавництво працює над помилками, тому у додаткових накладах вони виправлятимуться. Краще за все в них продається «Вбивчий жарт», тираж якого вже розпродано. У новому тиражі всі зауваження фанатів враховуватимуться. За словами куратора, відрізнити перший наклад від другого можна буде за написом на звороті книжки.

Виявляється, що при виданні коміксів правовласник висунув вимогу: спочатку класику, потім – все інше, тому «Rebirth» скоро ми не побачимо. Проте, плани на найближчий час доволі амбіційні. На наступний рік заплановано видання 12 томів. Усі одного формату, це також узгоджено з правовласником. Як ми вже писали, видавництва «Рідна мова» розпочинає співпрацювати з «Vertigo». Першою ластівкою стане комікс «The Sandman», який має вийти вже цього року, орієнтовно у жовтні-листопаді. За місяць має вийти «Суд Сов», перед прем’єрою «Ліги Справедливості» - комікс «Ліга Справедливості – 2», а до кінця року «Загін Самогубців – 2». А ось наступного року під «Київ Комік Кон» (навесні) нам обіцяють «Хранителів», що в українському перекладі будуть, швидше за все, називатися «Вартові». Із залу питали про вихід «Люцифера», «Константина» та «Ві означає Віндетта». Про перші два Марія Шагурі сказала «цілком можливо», а ось людини у масці Гая Фокса у найближчих планах немає. Іще одне питання стосувалося «Трансметрополітена», на що було сказано: «буде, але не наступного року».

 


На «Форумі видавців» відбулася дуже цікава презентація коміксу «Воля». Особливою вона була тому, що видавець Денис Фадєєв розповідав не скільки про нашумілу першу частину, стільки про грандіозні плани на майбутнє. Виступ супроводжувався показом екслюзивних кадрів. Всього було представлено чотири проекти (побіжно згадувався п’ятий).

Головною родзинкою презентації стало розкриття особи художника, що працює над другим томом «Волі». Ним виявився хлопець із Херсону на ім’я Євгеній Тончилов. За словами Дениса Фадєєва, другий том являтиме собою цілісну історію, сценарій до нього готовий. Основні події перенесуться до міста Львова, де у стім-панковому антуражі постануть військові підрозділи Західної України часів Першої Світової. За жанром «Воля – 2» тяжітиме до шпигунського бойовика, а характери персонажів стануть більш пропрацьованими. Зокрема, Михайло Грушевський буде таким собі українським Йодою, а Сікорський – Тоні Старком (хоча редакції він більше нагадав ДіКапріо з відомого мема). Глядачам продемонстрували перші кадри другого тому, на яких можна побачити… славнозвісне львівське метро.

Другий том «Волі» матиме 64 сторінки (тоді як перший мав 56). Команда, що працює над коміксом, сподівається представити його весною на фестивалі «Київ Комік Кон».

Ще один цікавий проект від творців «Волі» має назву «Воля 80». За словами Дениса Фадєєва, це – не третій том, а інша франшиза, що є продовженням тайм лайну «Волі», але проекти фактично не пов’язані між собою і не мають спільних персонажів. Події відбуватимуться у наші дні, а «80ті» у назві означають загальну стилізацію під фільми 80их (гротеск, неон тощо).

Сценарій вже є, але проект поки що у розробці. Відомо, що автори хочуть зробити соціальний гротеск на вітчизняне корумповане суспільство. На презентації розповіли лише про одного персонажа, що вдень рок-зірка світового рівня, а вночі бореться зі злочинністю. Хто це буде? Поки що загадка, та ім’я, швидше за все, відоме на українській естраді.

Наразі до проекту готовий тільки постер, але глядачам показали лише його фрагменти: дівчину у віночку, голографічний пам’ятник Шевченку у центрі Києва, гігантську кібернетичну синичку.

На цій презентації Денис Фадєєв обмовився і про п’ятий проект під кодовою назвою «Воля: Марс» - про колонізацію сонячної системи.

Загалом, проектів у світі «Волі» розроблюється багато, але чи всі вони побачать світ, і в якому форматі це буде – поки не зрозуміло.

Автори «Волі» борються за серця і любов не тільки дорослої аудиторії, у їхніх планах створювати також дитячий контент 3+. На презентації анонсували дитячий журнал «Пригоди професора Вернадського», що має на меті навчати дітей історії в ігровій формі. Журнал включатиме розмальовки, головоломки, кросворди тощо. Серед персонажів будуть як герої «Волі» у трохи іншій рисовці, так і нові дійові особи, наприклад, робот-помічник Вернадського на ім’я Іржик.

Журнал обсягом 16 сторінок планують видавати під м’якою обкладинкою раз на місяць.

Дуже великий інтерес у глядачів викликав новий, поки що безіменний, фентезі-проект про хом’ячків у часи Київської Русі. Його також розробляє команда, що працює над коміксом «Воля».

На презентації Денис Фадєєв представив постер та трохи розповів про новинку. Планується, що це буде мікс із «Гри престолів», «Хронік Амбера» та «Сталкера»…  для дітей. За словами Дениса Фадєєва: «Це хом’ячки у сеттінгу Київської Русі. А ще вони у Чорнобильській зоні. У 86 році була катастрофа, хом’ячки мутували, і до тепер за хомячими роками пройшло 15 поколінь. Але у зоні мало людей, тому вони там живуть і ні з ким не контактують… <>.  Ми орієнтуємося на часи Святослава».

Спочатку хом’ячків хотіли зробити милими пухнастиками – глядачам показали ранні концепт арти. Але потім вирішили, що для такого світу хом’ячки мають бути брутальними. На іншому концепт-арті зображено хом’яка із кришкою від пива на пузі, в яку він одягнений, мов у броню. Денис Фадєєв розповів, що хом’ячки нишпорять по Чорнобильській зоні, ніби сталкери, знаходять сміття, залишене людьми, і користуються ним, мов цінними артефактами.

Загалом, продукт задумується як дитячий, але у кожному випуску у комплекті йтиме картка для настільної гри, щоб діти могли гратися з дорослими. Тож правильніше буде говорити, що проект для всієї родини.

 

"Видавництво Старого Лева" цьогоріч здивувало читачів перекладом коміксу «Мюнхгаузен. Правда про неправду». Здивувало, бо за словами учасників книжкового ринку, раніше ВСЛ не збиралися претендувати на нішу мальованих історій. Але, схоже, настав час змінюватися.

Захід під назвою «Як оживають комікси. Майстер-клас за мотивами графічного роману в коміксах Флікса і Кісселя «Мюнхгаузен. Правда про неправду» пройшов у вщент заповненому дітьми читальному залі бібліотеки. Під час майстер-класу ведуча – Наталя Гайда розповідала дітям про те, що таке комікси, комікс культура, а також те як створюють комікси та які «спецефекти» необхідно використовувати для виникнення того або іншого враження. За її словами, працюючи над коміксами, вона нерідко придивлялася до того як себе поводять герої у кіно, а також до ракурсів, які використовуються в кінематографі. Приміром, коли герой зображується так, що глядач/інший герой змушений дивитися на нього знизу вгору, то герой несе небезпеку, і навпаки, якщо на нього дивляться згори вниз, швидше за все він є милим і не несе загрози.

У той самий час на сусідньому столі бажаючі могли ознайомитися з виданням «Мюнхгаузен. Правда про неправду», подивитися, погортати, відчути запах паперу. Слід відзначити, що книжечка вийшла нічогенька, і, хочеться сподіватися – не остання. Маємо всі підстави сподіватися, що незабаром в Україні може трапитися справжній комікс-БУМ! Так, на книжковому ярмарку у Франкфурті деякі українські видавці зізналися, що сьогодні в Україні існують абсолютно незаповнені ніші, за які місцеві видавці зовсім скоро розпочнуть запеклу боротьбу. В першу чергу серед них називають видання коміксів. У цьому контексті «Мюнхгаузен. Правда про неправду» від ВСЛ виглядає вже не таким несподіваним. То, можливо, гра почалась?

 

Цікаву і досить оригінальну лекцію про історію коміксу та сучасне мистецтво прочитав Борис Філоненко. А цікавою вона була, перш за все, тим що майже не торкалася супергероїки, про яку, зазвичай, багато говорять на лекціях про комікси. Ми структурували основні тези у слайди.

Отже, сучасний комікс народився на початку ХХ ст., але передумови для цього були закладені значно раніше. Наприклад, середньовічні ікони та батальні картини могли бути з елементами «розкадровки», але там ще не було звичної нам хронології: головна подія зображувалася великого розміру у центрі, а її передумови – маленькими по колу. Наприкінці ХІХ ст. в періодиці з’являються звичні нам картинки, але в них ще не вироблені прийоми візуальної подачі матеріалу. Борис показав комікс ХІХ ст., де два котики хапають хлопчика та кидають його до в’язниці (у лівий бік), а хлопець прокидається і падає з ліжка (з правого боку). Через такі неточності ранні роботи – це ще не комікси. Одним із перших продуманий монтаж кадрів почав використовувати Вінзор МакКей, зокрема, у мальованих історіях про «Маленького Немо» - хлопчика з яскравою уявою. Іншим коміксистом, на якого звернув увагу лектор, був Джордж Герріман. Антропоморфні тварини, що поводилися як люди, описані чи не з Давнього Єгипту, але Герріман був першим, хто почав малювати про них комікси. У його історіях «Krazy Kat» був кіт, закоханий у мишу, та пес, закоханий у кота (на другій картинці істота у поліцейській формі – пес). Миша била кота цеглиною по голові, а кіт думав, що це зізнання у взаємному коханні. Завдяки цьому коміксу образи кота та миші стали культовими в американській культурі («Томі і Джері», «Чух та Сверблячка» з «Сімпсонів»). До речі, у телешоу із «Сімпсонів» кіт закоханий у мишу і терпить усі знущання, що є відсилкою до першоджерела. Після ери панування супергероїв у коміксах 30-60 рр. до них народжується опозиція. Наприкінці 60 рр. зявляються «Zap Comix» - така собі сатира про секс, наркотики та побутові проблеми. Завдяки контенту коміксами починають цікавитися не тільки діти та підлітки, а й неформали. Популярність цих коміксів підштовхнула до появи графічних романів – цілісних мальованих історій, розрахованих на дорослу аудиторію. У 1986 році виходить одразу три знакових комікси: «Маус» Арта Шпігельмана (про голокост за спогадами батька художника), «Вартові» Алана Мура та «Повернення Темного Лицаря» Френка Міллера. Тому 1986 рік вважається роком народження графічного роману.

Після цього комікси вже не сприймаються як суто дитячий продукт, і з ними експериментують у сучасному мистецтві. Наприклад, у ще 20 рр. ХХ ст. вийшов «Сказ про два квадрати», що розповідає про боротьбу чорного та червоного квадратів (спойлер: червоний переможе). В Україні минулого року вийшли «Тіні забутих предків. Графічні історії», де у стилізованій рисовці розповідається про передумови створення фільму. Від себе додамо, що цього року стартував проект «Ком-по» від видавництва «Смолоскип» - збірка віршів класиків і сучасників, проілюстрованих коміксами. Загалом, з лекції склалося враження, що від коміксів у сучасному мистецтві залишається мало чого: з них запозичають окремі прийоми розкадровки, візуальної подачі матеріалів, бАбли тощо, але при цьому нестандартно розміщують на сторінці і супроводжують дуже великим текстом-поясненням, і замість коміксу виходить щось більше схоже на сюжетний арт-бук.

 

В третій, заключній частині репортажів із «Форуму видавців» читайте про презентації новинок фантастики.