Статті‎ > ‎

ДИТЯЧА/ПІДЛІТКОВА ФАНТАСТИКА ТА ЇЇ АУДИТОРІЯ: опитування серед читачів



Анастасія Дідух

ДИТЯЧА/ПІДЛІТКОВА ФАНТАСТИКА ТА ЇЇ АУДИТОРІЯ:
опитування серед читачів



Що таке фантастика? Для мене цей жанр - як людина з безмежним потенціалом. У фантастики немає обмежень ні за формою, ні за змістом. Вона завжди крокує на межі. На межі між реальністю та вигадкою, між минулим та майбутнім, між розважальними та глибокими контекстами, зрештою, і між жанровими втіленнями... Фантастика - це жанр, який вибудовує навколо запитання "а що, якщо..." нові реалії та реальності. Саме фантастика здатна вивести авторський задум за межі стереотипного, на тлі фантастичного розкривати найглобальніші  та важкодоступні, особливо для дітей, проблеми сучасності.

Тож дитячу фантастику вважаю особливою та навіть неймовірною категорією видань, проте, на жаль, недооціненою українськими видавцями. Лише віднедавна вона почала по-справжньому розкриватися і можна уже говорити про те, що динаміка випуску українських фантастичних книг почала відповіповідати запитам своїх читачів. Як мінімум, на це вказує зростання обсягів дитячої фантастики більше як вдвічі за останні роки (якщо за 2015 р. видано 85 книг, то уже в 2018 р. - 182 книги!) та урізноманітнення авторського кола українських письменників-фантастів. Як максимум – покращення якості тексту та оформлення таких видань.

Саме читачі стали для мене одним із центральних об'єктів при вивченні ринку дитячої фантастики. На пропозицію у соцмережі Facebook пройти опитування на тему "Дитяча та підліткова фантастика" відгукнулося чимало людей, що приємно вразило. При чому людей, зацікавлених у запропонованій проблематиці. Саме тому хочу поділитися його результатами. Загалом в опитувані взяли участь 300 читачів, здебільшого учасників таких спільнот, як "Фантастика в Україні", "Альманах україномовної фантастики", "Світ фентезі", "Зоряна фортеця", "Враження UA", "Літературині конкурси" та "Автори та читачі БУКНЕТ".

Коли аналізувала відповіді, то зрозуміла одну неспростовну істину – справді зацікавлені у фантастиці люди осмислюють її проблеми на рівні експертів! І хоча найбільша категорія опитаних читачів віком понад 21 рік (80,7 %), 77,3 % із них читає дитячу фантастику та ще 8% – інколи (а також "читаю дитині", "якщо у дитини знайду", "професійна потреба", "такі, що на слуху" тощо). Лише 14,7 % із них не читає дитячої/підліткової фантастики взагалі. Ще один цікавий факт – серед опитаних читачів переважають жінки (77 %).

   
Щодо запитання про те, за чим опитані обирають книгу, майже рівну кількість голосів набрали відповіді "за жанром" (27,4 %) та "за тематикою"  (26,8 %), трохи менше людей при виборі книги орієнтуються на відгуки/рецензії (19,4 %) та автора (15,4 %). Не зважаючи на поширену серед видавців думку, мало хто звертає увагу на оформлення книги (5%), та ще менше людей орієнтуються на анотацію (2%). Дехто з опитаних відзначав, що для них важливе поєднання усіх факторів.

Прикметним є результат опитування щодо надання переваги українським чи перекладним книгам: хоча й здебільшого читачі не роблять між ними різниці (62,2 % опитаних обрали категорію "для мене це не важливо"), проте при порівнянні відповідей на користь українських видань чи перекладів стає очевидним, що попит на вітчизняну дитячу фантастику (13,7 %) майже вдвічі нижчий, ніж на перекладну (24,1 %). Прикро, проте все ж закономірно, оскільки серед українських дитячих фантастичних видань тривалий час пропозиція була обмежена надто вузьким колом авторів (зокрема, В. Арєнєв, Н. Щерба, Д. Корній та ін.). Також припускаю, що немалий вплив на ситуацію мали обсяги видання перекладної дитячої фантастики. Адже впродовж 2015-2018 рр. українських дитячих фантастичних видань випущено значно менше, ніж перекладів (перекладні видання у 2015 р. складають 59 % книг цієї категорії, у 2016 р. – 77 %, у 2017 р. – 67 %, у 2018 р. – 62 %), тобто програшність позицій української дитячої фантастики, на жаль, очевидна.

Питання про те, чи варто виділяти дитячу фантастику та як її вирізняти серед дорослої доволі неоднозначні. Багато дослідників вступають у гарячі дискусії та з полум'ям в очах доводять, що дитячу літературу не варто виділяти як окрему категорію. Мовляв, це лише група читачів, одна із характеристик видання, як, до прикладу, романи для жінок. Більше того, якщо таке поняття як "дитяча література" у науці розглядається (і включає як малюків, так і підлітків до 21 року), то немає противажних понять, таких як "доросла література" абощо. Проте це надто велика та специфічна категорія книг на сучасному українському ринку, щоб залишались якісь сумніви у тому, що вона існує. Не мають у цьому сумнівів й опитані читачі, 83,6 % з яких вважають, що виокремлення дитячої фантастики є обов'язковим.

Проте що визначає книгу як дитячу? Особливо якщо книга фантастична! Вік героїв? Сюжет? Головному герої "Добрих предвісників" 11 років, та важко сказати, що книга дитяча. Складність тексту? Висвітлені теми? Оформлення? І тут не все так просто. Взяти хоча б книгу "Ритуал" М. і С. Дяченків видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» в авторському перекладі О. Нагребецького. Хоча видання й належить до серії «Доросле фентезі» та в оригіналі його читацькою аудиторією є "старші" підлітки, стилістисно та сюжетно книга дитяча, оформлена як для раннього підліткового віку, тож її переклад радше адаптований та "пристосований" саме для цієї вікової категорії.

Тож за якими ознаками читачі "впізнають" дитячу фантастику? Що вважають важливими атребутами, які вказують на її приналежність дитячій/підлітковій аудиторії? За сюжетом (19,4 %), вказівкою в анотації (15,7 %), рівнем складності тексту (13,7 %), художнім оформленням (13,4 %) та стилістикою тексту (13,4 %). Значно менше опитаних орієнтується на розкриті в книзі теми (7%) та проблеми (4%), рубрику в інтернет-магазині (4%), відгуки (2%), видавництво та автора (2%). І справді, дитячу книгу можна "впізнати" за сукупністю ознак, які формує видавництво за віком читачів та їхніми вподобаннями. Саме так! Деякі науковці (зокрема Е.-К. Гефель) вважають (і з цим важко не погодитись), що сьогодні не книга формує читацьку аудиторію, а читачі – книгу. Саме від видавництва залежить, яким буде видання. Саме від обраної категорії читачів – яким буде втілення твору.

Та яка роль висвітлених тем та обраного автором жанру в цьому процесі? Особисто я хочу підтримати думку більшості опитаних (33,4 %) про те, що для дитячої фантастики немає заборонених тем та жанрів, проте з невеликим "але" – їхнє розкриття має відповідати віковій психології читачів. І безумовно, не йдеться про пропагування та нав'язування певних думок та ідей. Тобто будь-яка тема може бути висвітлена/згадана та подана у будь-якому жанрі, проте так, щоб аудиторія могла правильно її сприйняти. Таку ж позицію висловлюють  опитані в окремих відповідях з категорії "інше", що безумовно вказує на прогресивність мислення українських читачів.

Не менше людей вважає неприйнятним насилля у дитячих фантастичних текстах (28 %). Навряд чи, як і відзначали окремі читачі, видавництво готуватиме для дітей темне фентезі, хорор чи еротику (що забороняє закон України), проте якщо у тексті в певній формі описано смерть та страждання героїв, як у тому ж "Гаррі Поттері", хіба це привід вважати такі книги неприйнятними для дитячої (та підліткової) читацької аудиторії?

Також доволі значначна кількість людей вважає неприйнятним висвітлення у дитячій фантастиці теми нетрадиційних стосунків (12,8 %). І справді, українське суспільство ще не готове адекватно сприймати навіть факт існування таких людей. Батьки вважають, що дітям краще не читати книги, де можуть фігурувати представники ЛГБТ-спільноти. Чого лише вартує скандал трирічної давності на Форумі видавців, коли мали презентувати дитяче видання "Майя та її мами"... Та чи справді діти, а тим паче підлітки, не знають про існування одностатевих пар? Можливо, висвітлення (правильне та відповідне до віку) цієї теми допоможе їм у майбутньому правильно сприймати таких людей? А може, й ні. Вирішувати вам.

P. S. Надзвичайно вдячна усім, хто долучився до опитування, допоміг краще розкрити та зрозуміти підводні течії українського ринку дитячої фантастики. Ви зробили мене щасливою! І хоча це лише початок шляху (попереду дрімучі ліси жанрології, невирішені (майже риторичні) питання стилістики та оформлення видань відповідно до вікової психології читачів, "кривава" боротьба за визволення фантастики з полону ілюзій щодо її масовості), проте визнання проблеми – це ключ до її вирішення.