Статті‎ > ‎

Репетиція війни?

Святослав Чирук

РЕПЕТИЦІЯ ВІЙНИ?

Конфлікт в Україні вже давно передбачався фантастами


    У російськомовній (як російській, так і українській) альтернативній фантастиці тема громадянської війни в Україні підіймалася вже неодноразово. Їй, зокрема, були присвячені книги: "Поле битвы - Украина. Сломанный трезубец" (Георгий Савицкий); "Эпоха мертворождённых" (Глеб Бобров); цикл книжок Яна Валєтова "Ничья земля": ("Ничья земля"; "Дети капища"; "Дураки и герои"; "Школа негодяев"); "Украинский гамбит. Война 2015" (М. Белозерин); "Война 2010. Украинский фронт" (Ф.Д. Березин); "Война 2011. Война против НАТО" (Ф.Д. Березин); "Законы войны" (В. Мельник). Якісь із них були більш фантастичними, як, наприклад, цикл Яна Валєтова, де війна наступає у постапокаліптичному світі після руйнації каскаду плотин на Дніпрі, а вулицями розгулюють живі роботи. А якісь нагадують спроби "репетиції" сучасних подій. Серед останніх можна назвати роман Г.Савицького "Поле битвы - Украина. Сломанный трезубец", автор якого прогнозував неминучу громадянську війну в Україні та втручання Росії в конфлікт (був нецензурно розкритикований колишнім харківським губернатором Арсеном Аваковим).

Анотація:

 "2010 год. Спровоцировав массовые беспорядки, «оранжевые» нацисты развязывают на Украине гражданскую войну. При помощи «миротворческого контингента» НАТО, под прикрытием американской авиации и бронетехники западноукраинские каратели с трезубцем на погонах начинают истреблять русскоязычное население, стирая с лица земли целые города. Гибнет в огне Полтава, разрушен до основания Днепропетровск. Все Левобережье, Крым и Новороссия поднимаются против оккупантов. Россия помогает бойцам Сопротивления новейшим вооружением, добровольцами и военными советниками… Они сломают проклятый бандеровский трезубец! Они покажут натовским «ястребам» кузькину мать! Поле битвы — Украина! Это есть наш последний и решительный бой!"


    У романі М. Белозьорова "Украинский гамбит. Война 2015" мова йде про те, що: "Группа московского ""Рен-тиви"" попадает в Украину, где идет гражданская война. Страны НАТО бомбят города и села. Для оправдания собственных преступлений они готовы состряпать любую провокацию, учинить в Украине Югославский сценарий и тем самым дать понять России, кто является настоящим хозяином мира".

 
 
У схожому ключі витриманий і роман луганчанина Гліба Боброва "Эпоха мертворождённых", який у травні 2013 р. отримав розголос завдяки рьольовій грі у страйкбол в Пензенській області Російської Федерації. Тоді сайт "Цензор.Нет" опублікував про неї матеріал "Россияне отрепетировали сценарий гражданской войны в Украине: "В итоге победила восточная Украина"". Політолог Кость Бондаренко вимагав реакції українського МЗС на проведення даної "гри", яку пейнтболісти планували зробити серійною. За даними сайту, авторові було приємно визнання його книги читачами, проте гру в цілому він не схвалив, та наголосив, що написав книгу як ПОПЕРЕДЖЕННЯ громадянської війни, а не заклик до ворожнечі.


    Не менш одіозним виявився і двотомник донетчанина Ф.Д. Березіна, про який він зауважив: "По прихоти судьбы это первое из моих произведений, которое попало под запрет. По крайней мере, в моей родной Украине. Вот уже "не думал, не гадал он, совсем не ожидал он...". Понятно, что роман анти-натовский и анти-оранжевый. Это технотриллер, точнее, философский технотриллер. Несмотря на истерию развязанную украинскими СМИ в романе не показана война России с Украиной, и уж тем более не присутствует внезапное нападение первой на вторую. Вообще, на Украину нападает Турция. Под тайным патронажем большого заокеанского дяди. ..."

    Журналіст Сергій Ільченко у матеіалі для інформагенції "УНІАН" відзначав, що бум на подібного роду літературу в Росії виник починаючи з 2009 р. При цьому книжки про війну в Україні сусідствовали із книжками політичного характеру щодо краху українського державного проекту. Ще тоді автор матеріалу завдався питанням щодо причини їх появи: "Звичайно, одне таке творіння могло б з`явитися абсолютно випадково. Але щоб цілих п`ять - і ось так, гарнітуром, а точніше - серією, з помітною назвою «Війна на порозі»? П`ять книг надійшли в продаж всього лише за два з лишком місяця нинішнього року, як п`ять ракет на ціль, одна за одною. П`ять - це вже тенденція і серйозне соціальне замовлення. Адже можливо, що їх і більше ніж п`ять - просто не все мені потрапили під руку. І я майже упевнений, що за п`ятьма, які вже вистрелили, будуть і шоста, і сьома, і восьма."
    Як вже відзначалось, серйозне занепокоєння подібні книги викликали і в Арсена Авакова, якого, в тому числі, турбувало, що серед їх авторів чимало українців. Поява російськомовної фантастики агресивно налаштованої по відношенню до України свого часу непокоїла також і українського письменника-фантаста та суспільного діяча - Костянтина Матвієнка. У студії журналу "Главред" свого часу відбулась цікава дискусія на тему: "Война между Украиной и Россией: фантастика как инструмент манипуляции". Учасники дискусії, зокрема, зауважили, що поки українці копирсаються в минулому, росіяни зазіхають на майбутнє...

    Пам'ятаю, що тоді коли читав ці матеріали, все це здавалося чимось химерним і нереальним... Та ось сценарій частково справдився. І завдаєшся питанням, чи, раптом, фантасти змогли це передбачити (що у фантастиці відбувається достатньо рідко), чи ми отримали один із результатів масованої пропаганди, яка йшла різними напрямками і покликана була "підготувати грунт" і репетиція війни була не грою? Якщо так, то фантастам слід серйозно замислитися над своєю суспільною відповідальністю, особливо, якщо вони хочуть "попередити", а не спровокувати ті або інші події. Втім, чомусь мені здається, що самі книжки наврядчи є причиною подій (банально з огляду на те, що в нас сьогодні мало хто читає, особливо в певній суспільній категорії молодиків) і вони б так само розгорталися б і без них. Якщо ви вірите в теорію заколоту, то сам факт натякає, що російська альтернативна фантастика може бути лакмусовим папірцем щодо російських планів стосовно України...

    Можливо, щось таке і мале місце, але, швидше за все, сюжети книжок підказали авторам реалії українського політичного життя. Бажаючи гарантовано отримати місця у парламенті, українські політики замість того, щоби конкурувати між собою, висуваючи різні соціальні та економічні проекти реформ (один краще одного), замість виборів почали проводити соціологічне опитування а тему: "Ви за українську чи російську мови?", результати якого практично завжди будуть однаковими. Це давало політикам гарантію, що вони залишатимуться при владі і при тому, можуть нічого не робити для людей, а тільки далі і далі педалювати мовне і регіональне питання (реформи до того ж, вигадувати складно, а реалізовувати - тим більше). Це накаляло ситуацію в суспільстві і письменники також відчували цей накал, передчуваючи, що колись воно вибухне. Росія ж, чомусь, вирішила по своєму підтримати такі прогнози в інформаційному просторі.  

    Слід відзначитищо питання розколу України та громадянської війни підіймалися і україномовними фантастами, наприклад, у книзі Д.Губенко "Сходославія", а також П.Солодько "Четверта революція". Однак характер і причини війні у них описувався інакше. "Скiльки в нас було революцiй?", - запитують читачів видавці Павла Солодько та зазначають: "<...> тут iдеться про ту, якої ще не було — про Четверту. В «Четвертiй революцiї» розповiдається про боротьбу українського народу з тиранiєю, що, за твердженням Автора, є «давньовiдомим архетипом, зареєстрованим iще Борхесом». Вже побiжний погляд на сьогоднішню Україну не залишає сумніву в вiзiонерській прозорливості письменника: у двi тисячi надцятому роцi наша матiнка називатиметься Київською Руссю, анексiюватиме Стародубщину, претендуватиме на Кубань, а президент нагадуватиме Туркменбашi..." Книга Павла Солодько побачила світ в 2005 р. Як зазначив автор у інтерв'ю ВВС, її ідея виникла в нього ще в далекому 1997-му.


P.S. Безумовно, цей огляд стислий, а можливо, в чомусь невірний. Якщо ви бажаєте підготувати більш грунтовну розвідку з даної теми, чекатиму на ваші матеріали: sczyruk@gmail.com.
Comments