Статті‎ > ‎

Медаль за мрію. Інтерв'ю з Юрієм Шевела







Святослав Чирук

МЕДАЛЬ ЗА МРІЮ

Національна премія України з фантастики. Підбиваючи підсумки. 
Інтерв’ю з Юрієм Шевела.


    Письменники одне одного читають не завжди, а ось щоби їх читали та об’єктивно оцінили хочеться всім. І тут на допомогу приходять бібліографи. Бо хто ж іще як не вони знають про найрізноманітніші книги, повісті та оповідання, які нерідко виходили дрібними накладами у маловідомих видавництвах, або навіть великим накладом та відомих видавництвах, але під такою назвою та обкладинкою, що в житті не здогадаєшся що то фантастика. І більшість не
розбирається і навіть не збирається, бо то марудна справа, а часу і грошей завжди обмаль. Читачів і фантастів багато, а 
ось бібліографів – ні. І це зрозуміло, бо зібрати 
все це до купи, 
перечитати та ще й відслідковувати у часі під силу да -
леко не кожному. Саме тому вони у такій ціні. Українській фантастиці пощастило, у нас такі люди є і серед них вагоме місце посідає відомий бібліограф, колекціонер фантастики та організатор КЛФ «Лоцман фантастики» - Юрій Шевела. Постійно приймаючи участь у найрізноманітніших заходах присвячених фантастиці та неодноразово виступаючи співорганізатором премій із фантастики, пан Юрій і цього разу не залишився осторонь від справи, прийнявши активну участь в організації проведення Національної премії України з фантастики. У 2013 році вона проводилася вперше, тепер, коли «страсті вляглися» самий час озирнутися, поміркувати над тим що було зроблено, як було зроблено та що робити далі. Саме з цього приводу ми і вирішили поспілкуватися із паном Юрієм.

КЛУФ: Національна премія України з фантастики проводиться тільки для авторів з України при цьому окремими списками виступає російськомовна та україномовна фантастика. У більш ранніх преміях, такого не було, хоча цього і прагнули україномовні автори. Звичайно, бувало, що україномовну фантастику виносили в окрему номінацію, як, наприклад, на «Зоряному мосту», але так відбувалося не завжди і не перетворилося на добру традицію. Як ви вважаєте, чи стало запровадження Національної премії України з фантастики успіхом україномовної фантастики і чи триватиме так і надалі?

ЮШ: Коли до мене звернулися представники Всеукраїнської організації любителів фантастики (ВОЛФ), з проханням допомогти в організації премії, я одразу акцентував увагу на тому, що вона має чимось вирізнятися з-поміж безлічі інших існуючих премій. Для чого нам іще одна премія такого плану, яких вже вистачає у Росії? Вона просто їх дублюватиме. Були і в нас такі премії. При цьому, власної, національної премії з фантастики в Україні до цього часу не було. Тому і зійшлися на такому форматі. Вирішили, що це має бути професійна премія для авторів з України. В цьому її ексклюзив.

Професійність даної премії полягає у тому, що оцінюватись мають твори між якими взагалі можна робити порівняння. Саме тому премія розділяється на україномовну та російськомовну частини, а також номінації: велика форма (роман), середня (повість) та мала (оповідання), а також критика. Утім, тут залишаються певні недоопрацювання. Приміром, російською мовою українська фантастика публікується як в Україні, так і в Росії. Але в Росії книжковий ринок набагато ширший,там публікується безліч книжок та періодики і їхня продукція може буквально «задавити» російськомовних авторів, які публікуються в Україні. Саме тому стоїть питання розділити категорії російськомовної фантастики на дві – ту, що публікується в Україні, та ту, що видається у Росії. Що ж до україномовної фантастики, то це до певної міри можна назвати проривом. Раніше вже були спроби ввести таку номінацію у інших преміях, але це робилося непрофесійно, не аналізувався ринок. Тому можна було побачити таку ситуацію, коли у номінацію виносилась одна, дві або три книги. Це було просто смішно. Українською сьогодні видається чимало фантастики, але вона майже вся «маскується» під іншу літературу, автори та видавці не зазначають, що це фантастика, проте від цього вона не перестає бути фантастикою. У своїй доповіді на ВОЛФ-коні я спробував проаналізувати причини такого становища і начебто знайшов розуміння. Коли в рамках підготовки матеріалів до Національної премії України з фантастики я представив список творів українською мовою, всі були приголомшені. Мене питали: «Як, невже у нас стільки фантастики виходить українською мовою?» Матеріалу для запровадження таких категорій достатньо. Премія і далі орієнтуватиметься на те, щоби бути професійною, якщо будуть якісь зміни, то вони стосуватимуться тільки деяких уточнень та коригувань.

КЛУФ: Які ще зміни можливі?

ЮШ: Певних доопрацювань вимагає категорія «Критика» і я буду наполягати на цих змінах. Критика – це окремий твір. Треба мати хист і особливий підхід для написання якісних критичних матеріалів. Не можна зараховувати до критики вступні слова до антологій, журналів чи інтерв’ю. Тут треба встановити правила відбору матеріалів.

Ще одне питання – це створення комісії, яка відбиратиме твори до шорт-листа. Не годиться коли це робить одна людина. Так можна швидко нажити собі ворогів. Цьогоріч, нажаль, через поспіх, довелось робити саме так. Наступного року цього не буде.

КЛУФ: На скільки масовим було голосування?

ЮШ: Відверто кажучи, не знаю. Я не причетний безпосередньо до організації голосування. Я бібліограф і моя місія закінчилась на тому, щоби представити якомога більш повний список творів, які відповідають критеріям премії. Про це можна запитати у організаторів.

КЛУФ: Які призи отримали переможці? Чи є ця премія грошовою?

ЮШ: Ні, премія безгрошова. Переможці у різних номінаціях (перші місця) отримали спеціальні кубки. Інші учасники, які увійшли до фіналу, тобто потрапили до шорт-листа отримали дипломи.

КЛУФ: Які варіанти премій можливі для україномовної фантастики на сьогоднішній день? Чи можуть номінуватись на Національну премію України з фантастики твори авторів, розміщені у електронних виданнях з ISBN? Яка ваша позиція з цього приводу?

ЮШ: На сьогоднішній день участь у Національній премії України з фантастики можуть приймати виключно твори опубліковані на папері у виданнях зареєстрованих у Книжковій палаті України. В принципі, гадаю, що якщо підійняти це питання у ВОЛФ, можна зробити окрему номінацію в рамках премії для електронних видань. Але це потребує обговорення.

Щодо мене, то я не люблю електронні видання. Я бібліограф, і колекціонер. Перехід у цифровий формат вб’є не тільки моє хобі, але і залишить мене без роботи. Окрім того, чи можна порівняти електронну публікацію із паперовою? Її неможна потримати у руках. Це зовсім інші відчуття. Гадаю, найліпший варіант, це все-таки публікуватися на папері, бодай невеликим накладом, але публікуватися.

Стосовно премій, то я дотримуюсь думки, що кожна премія має бути в чомусь унікальною. Як варіант для україномовної фантастики – це премія для книжок у м’якій палітурці, адже більшість україномовної фантастики виходить у м’якій обкладинці. У світі маються подібні премії, наприклад, премія імені Філіпа Діка. Ще одна можливість – це створення премії за кращу книгу з дитячої фантастики. Гадаю, ні для кого не секрет, що дитячої фантастики в Україні видається дуже багато.

Інший варіант…Гадаю, сьогодні вже можна про це розказати…Це премія за кращу книгу-дебют. Швидше за все наступного року в Україні з’явиться така премія. Премія імені Олеся Бердника. Це буде дуже серйозна, поважна премія високого класу. Вона буде грошовою. Вже маються спонсори. Організацією премії займається донька цього видатного фантаста.

КЛУФ: Що ви можете побажати україномовним фантастам?

ЮШ: Звичайно, писати, публікуватися. Щоби їх видавали. І не соромилися позиціонувати свої твори як фантастику. Фантастика завжди іде власним шляхом.

КЛУФ: Дякуємо вам за цікаву розмову!



Comments