Статті‎ > ‎

Жіноча фантастика: між очікуванням і реальністю














































































































































































       

Новицька Ія

 Жіноча фантастика: між    очікуванням і реальністю





Українській фантастиці, як і всій літературі в цілому, притаманна динаміка, пошук нових лейтмотивів, зародження жанрів тощо. Це пов’язано як з розвитком суспільства, в якому живуть автори, так і з запитами потенційних читачів. Одним з таких нових жанрів є жіноча фантастика, яка сьогодні активно обговорюється: організовуються гуртки жінок-

фантастів, проводяться семінари та майстер класи з написання якісних творів, випускаються окремі збірки жіночої фантастики (наприклад, «Фемініум»). Всі ці події свідчать про те, що жіноча фантастика прагне зайняти свою нішу серед інших жанрів. Основними активістами, які виступають за включення жіночої фантастики у окрему категорію, як не дивно, виступають самі фантастки, тому може скластися враження, що визнання себе окремою літературною когортою потрібно, в першу чергу, їм самим, а термін «жіноча фантастика» нав’язується штучно. Чим же «жіноча фантастика» відрізняється від «фантастики» звичайної (адже терміна «чоловіча фантастика» взагалі не існує)? І чи має цей жанр у його сьогоднішньому розумінні право на існування? Спробуємо дослідити основні стереотипи щодо жіночої фантастики і їх наслідки для видавців та потенційних читачів.

Очікування перше: жіночу фантастику (ЖФ) пишуть лише жінки.

В силу традиційних гендерних стереотипів вважається, що чоловіки та жінки дивляться на світ по-різному: чоловіче світосприймання описується у термінах раціональності та логіки, жіноче – почуттів та інтуїції; традиційно прийнято, що чоловіки самореалізуються через досягнення, жінки – через побут та материнство тощо. Тому очікується, що ЖФ, яка бере свій початок від жіночої прози, має свою специфіку, котру може передати лише жінка-автор. До таких характеристик «жіночого стилю» у літературі та окремо фантастиці можна віднести наступні:

- посилена експресивність;

- звернення до гострих соціальних питань;

- буденність подій, майже повна відсутність «епічності»;

- «психологізм» (під цим словом частіше за все розуміється схильність літературних героїв до рефлексії, роздумів, копання у собі) тощо;

Сюжети ЖФ можна умовно поділити на дві великі групи:

1) детальний опис стосунків між героями та їх почуттів одне до одного, на тлі яких пригодницька лінія сюжету відходить на другий план. Автори роблять акцент не на класичну інтригу: «хто переможе в останній битві Добра зі Злом?», а закручують основний сюжет навколо більш буденних питань, наприклад: «з ким з кількох претендентів візьме шлюб (одружиться) герой або героїня?» - можливі різні варіації. Прикладами такого розвитку сюжету можуть бути твори російськомовних письменниць О. Громико («Профессия: ведьма», «Год Крысы», «Верные враги»), В. Іванової (цикли «Три стороны зеркала», «Берег Хаоса», до речі головним героєм в обох серіях виступають чоловіки, наділені типово жіночим світосприйняттям та набором проблем), широко відомий завдяки екранізації цикл «Сутінки» С. Майєр;

2) друга сюжетна група представлена не емоційними, а побутовими сюжетами, де головним героєм виступає «маленька людина» - зазвичай, жінка, яка вирішує свої проблеми. У такому разі фантастичні моменти можуть не відігравати важливої ролі в сюжеті, а виступатимуть в якості додаткових елементів, «антуражу» для загальної атмосфери оповідання або розкриття особистості персонажа, що наближує за акцентом на реалізм цей напрямок з творами А. Сапковського та Дж. Мартіна. Прикладом такого напрямку творів можна назвати «Четыре судьбы Шикибу» Ольги Погодіної.

Реальність: виділені елементи «жіночого» стилю у фантастиці характерні і для авторів-чоловіків.

У сучасному суспільстві відбувається трансформація статевих (гендерних) ролей, що пов’язано з багатьма факторами, зокрема, з поширенням гуманістичних цінностей, які традиційно більше відповідають жіночим якостям характеру (слухняність, терпимість, доброзичливість та ін.). Завдяки цьому хлопчики у процесі виховання набувають не тільки чоловічих, але й жіночих рис (фемінізуються), а дівчатка мають змогу самореалізовуватися у традиційно чоловічих сферах - маскулінізуються. На практиці це призводить до того, що більша частина людей сьогодні мають яскраво виражені як чоловічі, так і жіночі риси характеру. У психології для цього явища існує термін «андрогін». Змішування звичних статевих ролей зближує світосприйняття чоловіків та жінок. Як же це відбивається на літературі?

Літературна творчість – це місце, куди автор виплескує свої погляди, емоції, досвід, - світосприйняття. Навіть, якщо він пише не про себе, кожен твір несе у собі відбиток особистості людини, що його створила. Коли ж формування особистостей чоловіків та жінок відбувається за схожими цінностями, багато в чому їх твори будуть схожими. Так, для творів, написаних чоловіками, можуть бути характерні елементи стилю ЖФ. Наприклад, рефлексивність («психологізм») є традиційною складовою української літератури. Високорефлексивних героїв-чоловіків можна зустріти і в зарубіжній фантастиці –  наприклад, Ч. Гордон у творі Д. Кіза «Цветы для Элджернона» чи закоханий зомбі на ім’я «Р» у романі А. Маріона «Тепло наших тел». Хоча, як на мене, тут можна зазначити одну особливість. Якщо у жіночому варіанті «стосункових» сюжетів кохання головної героїні (пересічної дівчини) прагне хлопець (або декілька хлопців), їх образи нагадуватимуть «шляхетних лицарів», захисників («Сутінки»), то у сюжеті, що створив автор-чоловік, уваги «пересічного хлопця» обов’язково жадатиме вродлива жінка (або жінки), зациклені на сексі (О. Авраменко «Сын сумерек и света»). Моделі поведінки осіб протилежної статі у таких творах малоймовірні і швидше продиктовані нереалізованими фантазіями, або ж точним випадом у бік цільової аудиторії – переважно підлітків – за допомогою маніпулятивної спекуляції образом ідеального партнера (наприклад, романи С. Майєр).

Очікування друге: потенційними споживачами ЖФ є жінки, чоловіків така література не цікавитиме.

Звичайно, можна говорити про те, що у жінок і чоловіків існують більш «улюблені» лейтмотиви при написанні творів. Так само можна говорити й про те, що у читачів різних статей можуть бути свої вподобання при виборі книжок, наприклад, дівчаткам може бути не цікаво читати про війни космодесантників з комахами, а хлопчикам - про безмежне кохання упирів і вовкулак. На ці стереотипи орієнтуються видавці, прагнучи привернути увагу до книги певної цільової аудиторії, що найбільш наглядно проявляється у оформленні обкладинок. Так, обкладинки для жіночої аудиторії містять більше романтичних сюжетів, натякаючи читачам, що саме це чекатиме їх усередині книги, чого практично не побачиш на обкладинках творів, орієнтованих на чоловіків. Наприклад, цикл «Судьба короля» («Хроники странного королевства») вітчизняної російськомовної письменниці О. Панкеєвої  нещодавно був перевиданий у серії «Жіночий роман», а перша книга циклу вийшла польською, відповідно можна побачити всі варіанти обкладинок. Не зважаючи на певні стильові метання автора від ЖФ до епіку, як на мене, цикл більше відноситься до фантастики звичайної, і перевидання його у червоних кольорах з квіточками може відбити бажання у деяких читачів знайомитися з твором та купувати книгу.

Іншим важливим моментом є стать головного героя. Адже читач схильний ідентифікувати себе з ним, щоб глибше переживати події у книзі, а ідентифікувати себе простіше з особою своєї статі (автори теж можуть на це орієнтуватися, обираючи стать основного персонажа, щоб було легше його «оживити»). Тому твори, що за стилем та виданням дуже нагадують ЖФ, але потенційно можуть зачепити читачів чоловіків, наприклад, через яскравого головного героя-чоловіка, часто ігноруються та недооцінюються цією категорією.

Реальність: ЖФ читають як чоловіки, так і жінки, навіть не залежно від статі головного героя.

Щоб у цьому переконатись достатньо подивитись статевий розподіл у фан-групах жінок та чоловіків фантастів у соціальних мережах (звичайно, ці дані не претендують на надійність, але дозволяють окреслити певні тенденції). Серед шанувальників творів жінок-фантастів, де головна героїня жінка кількість чоловіків складає 8-20%, якщо головний герой чоловік – 36-46%. Тобто цільова аудиторія ЖФ включає в себе чоловіків, при чому іноді їх кількість наближається до половини від загальної кількості читачів. Кількість жінок серед читачів фантастики за авторством чоловіків варіюється від 27% до 49%. Це можна пояснити тим, що сьогодні еталонами якісної фантастики слугують в основному твори, написані чоловіками (Р. Толкіном, Дж. Мартіном), тому не дивно, що шанувальники фантастики незалежно від статі прагнуть з ними ознайомитися. Детальніше про відсоток читачів обох статей у творах деяких популярних сьогодні авторів можна побачити на діаграмах.

Як на мене, інтерес до книг ЖФ серед чоловіків-читачів може підвищуватися й далі, особливо якщо видавництва відходитимуть від стереотипу «ЖФ – жінкам!», тобто не робитимуть акцент виключно на жіночу цільову аудиторію та випускатимуть книжки, які буде цікаво хоча б взяти з полички у магазині та погортати для ознайомлення представникам обох статей.

Очікування третє: ЖФ схожа на добру казку: без війн та жорстокості.

Як зазначалося вище, термін «ЖФ» має 2 різних тлумачення:

1) ЖФ – як фантастичний твір, написаний жінкою;

2) ЖФ – як особливий літературний стиль.

Якщо перша теза статті стосувалася більшою мірою ЖФ як літературного стилю, друга торкалася гендерних аспектів розподілу читачів, то зараз ми поговоримо про ЖФ у контексті очікувань від автора за його статевою приналежністю.

Велику роль у формуванні цих очікувань відіграють суспільні уявлення про жіночі якості (доброту, красу, пасивність), яким протиставляються чоловічі (агресія, активність), жіночі ролі (зокрема, матері, якій потрібно виховувати дітей та захищати їх від проявів насилля та жорстокості), а також велика кількість жінок-авторів дитячої літератури. Так, дитяча та підліткова фантастика на сьогодні є тим жанром, в якому жінки досягли найбільшої популярності та світового визнання (згадаймо Дж. Роулінг з «Гаррі Поттером» та «Земномор’є» У. Ле Гуїн). Тому ЖФ може асоціюватись через своїх найвідоміших представниць з чимось нереалістично-казковим, занадто добрим, по-дитячому наївним.

Варто сказати, що дитячу та підліткову фантастику пишуть і чоловіки, наприклад Р. Толкін «Гоббіт», К. Льюіс «Хроніки Нарнії», український автор В. Климчук «Рутенія». Проте, якщо твори написані чоловіками представлені у всіх напрямках фантастики, то жіночі твори переважно «на слуху» тільки в окремих, зокрема, у дитячому.

Реальність: серед ЖФ представлений і популярний нині реалізм.

Взагалі, класичне фентезі бере свій початок від творів Р. Толкіна, котрий, як відомо, надихався казками. З самого початку фентезі задумувалося як щось наївне, добре, нереалістичне, де можна реалізувати політ своєї фантазії: від власного героя до власного світу, мови, релігії, раси тощо. Останнім часом спостерігається «дорослішання» сюжетів, куди додаються реалістично описані сцени насилля, тортур, війн та вбивств персонажів.

Популяризації жорстокого реалізму у фентезі, як на мене, сприяє багато факторів, серед яких: модний нині постмодернізм, який прагне продемонструвати звичну ситуацію з незвичної сторони (наприклад, шляхетне, справедливе, «чисте» середньовіччя довгий час сприймалося як невід’ємна частина класичного фентезі, тому спроба показати його «брудним» та жорстоким є виходом за рамки існуючого шаблону). Також захопленість авторів історією середньовіччя (політикою, взаємовідносинами та навіть одягом й обладунками), з якої вони черпають ідеї своїх творів (наприклад, війна «Червоної та Білої троянд», в якій полягло багато людей, надихнула не одного письменника на написання реалістичного фентезі). Ще одна причина може бути суто психологічною. З. Фройд описав у людей 2 інстинкти: до створення (ерос) і до знищення (танатос). У мирні часи, коли немає війн, потреба у переживанні негативних емоцій, потреба у адреналіні (задоволені інстинкту смерті, або танатосу) актуалізується. Хтось може задовольняти його через пошук гострих відчуттів, заняття екстремальними видами спорту, а хтось через читання реалістичної літератури.

Серед відомих та визнаних авторів реалістичної фантастики, таких як А. Сапковський, Дж. Мартін та ін., починають фігурувати і жіночі імена, наприклад, В. Камша («Отблески Этерны»), М. Семенова («Викинги»). У творах цих письменниць багато жорстоких, несподіваних та напружених моментів. Стать автора за написаним ними текстом, виходячи виключно з стереотипних уявлень про ЖФ, визначити складно, що ще раз підкреслює важливість неупередженої оцінки при розгляді кожного твору, який презентується як зразок сучасної жіночої фантастики.

Замість  висновку.

Особисто для мене розділення фантастики на фантастику та жіночу фантастику нагадує розділення логіки на звичайну та жіночу. У той час, як по всьому світу феміністки відстоюють рівність прав з чоловіками, у нас письменниці всіляко підкреслюють свій «літературний гендер». Для цього немає об’єктивних причин, адже сучасна психологія нам каже, що грані між статями розмиваються і «жіночність» стилю твору швидше залежатиме від особистісних характеристик автора, а не від його первинних та вторинних статевих ознак. На доказ цього у чоловічих фантастичних творах можна знайти риси ЖФ, - і навпаки.

Як на мене, виникнення в нас ЖФ явище скоріше соціальне та обумовлене пошуком жінками-фантастами себе та осмисленням своєї ролі у площині сучасної української фантастики, велика кількість якої в нас пишеться, друкується та обговорюється чоловіками. Про це можна судити з мети видавців збірки ЖФ «Фемініум», які хотіли бачити: «тексти, які відображають реальний або фантастичний, але обов'язково жіночий досвід, де <…> жінка не об'єкт, а суб'єкт, справжня героїня або протагоністка розповіді. При цьому героїня може здійснювати зовсім не героїчні вчинки, але важливо, щоб вони були продиктовані її особистістю і долею, а не стереотипними уявленнями про психологію жінок». Можливо, саме сьогодні, коли українська фантастика тільки спирається на ноги, ЖФ потрібна їй як можливість відрефлексувати свої особливості, краще зрозуміти себе, щоб рухатися далі.

У будь-якому разі, ЖФ як літературний стиль за такими особливостями виділити можна, головне, щоб видавці, читачі та й самі фантасти не пов’язували його виключно з біологічною статтю автора.


Comments