У видавництві "Країна мрій" вийшла антиутопія Наталки Ліщинської - "Нова людина"

Видавнича група КМ Букс ("Країна мрій"), редакція української сучасної літератури Міли Іванцової, на Форумі видавців у Львові презентуватимуть роман-антиутопію Наталки Ліщинської "Нова людина". На презентації можна буде поспілкуватися з автором, дізнатись цікаві подробиці написання роману і, звісно ж, придбати саму книгу. Видавництво "Країна мрій" активно публікує фантастику українською мовою, як українських, так і перекладних авторів. Серед нещодавно виданих фантастичних книг: "Марсіянин" Е. Вейра; "Бігун у лабіринті" Дж. Ешнер; книги циклу "Пісня льоду й полум'я" Дж. Мартіна та багато інших. Наталка Ліщинська пише фантастику вже давно та за цей час встигла знайти своїх читачів. Публікувалася у багатьох фантастичних збірках та журналах, у тому числі - Українському фантастичному оглядачі (УФО). Постійний автор "Das ist fantatisch!" та дописувач Клубу любителів україномовної фантастики. "Нова людина" - перший роман Наталки, до того ж виконаний у незвичному для української фантастики піджанрі - антиутопії. Автор та видавництво люб'язно надали Клубу любителів україномовної фантастики анотацію та офіційну обкладинку видання. Анотація:     2117 рік. Поруч із звичайними людьми, дітьми природи, так званими діпрами, з’являються нові люди, генетично вдосконалені, або геники.     Ви можете в елітній клініці за великі гроші замовити дитину з ідеальним набором генів. І обираєте не тільки зовнішність (колір очей, волосся, зріст і т.і.), а й характер дитини. Навіть вищий рівень IQ – це коштує дорого. Зате ви ж батьки майбутнього генія!     Згодом поміж двома гілками людства виникає конфлікт. Розумні, сильні, гарні, однак безжальні геники вирішують позбутися діпрів, які заважають їм панувати, розвиватися, вдосконалюватися.  І коли начеб уже перемагають сильніші, загнавши дітей переможених в огидні концтабори та  перетворивши їх на рабів, а дорослих ворогів майже повністю винищивши, втручається третя сила…     Тут доведеться зупинитися. Адже антиутопія тим і цікава, що читаючи її, кожен в уяві виписує власну картину розвитку подій та, дочитуючи до кінця, несподівано розуміє, що автор моделює по-своєму. Так, як це бачить-передбачає-відчуває тільки він. І в «Новій людині», на позір класичній антиутопії, раптом ближче фіналу сюжет починає розгортатися геть несподівано. Це кардинально міняє масштаб подій, із палаючого розореного мурашника однієї планети виводить у Всесвіт, змушує замислитися над перспективами, призначенням людини і... назвою роману. Бо хто ж стане «новою людиною», майбутнім виду homo sapiens? Приємного вам читання!