Видавнича група КМ Букс ("Країна мрій"), редакція української сучасної літератури Міли Іванцової, на Форумі видавців у Львові презентуватимуть роман-антиутопію Наталки Ліщинської "Нова людина". На презентації можна буде поспілкуватися з автором, дізнатись цікаві подробиці написання роману і, звісно ж, придбати саму книгу.
Видавництво "Країна мрій" активно публікує фантастику українською мовою, як українських, так і перекладних авторів. Серед нещодавно виданих фантастичних книг: "Марсіянин" Е. Вейра; "Бігун у лабіринті" Дж. Ешнер; книги циклу "Пісня льоду й полум'я" Дж. Мартіна та багато інших.
Наталка Ліщинська пише фантастику вже давно та за цей час встигла знайти своїх читачів. Публікувалася у багатьох фантастичних збірках та журналах, у тому числі - Українському фантастичному оглядачі (УФО). Постійний автор "Das ist fantatisch!" та дописувач Клубу любителів україномовної фантастики. "Нова людина" - перший роман Наталки, до того ж виконаний у незвичному для української фантастики піджанрі - антиутопії.
Автор та видавництво люб'язно надали Клубу любителів україномовної фантастики анотацію та офіційну обкладинку видання.
2117 рік. Поруч із звичайними людьми, дітьми природи, так званими діпрами, з’являються нові люди, генетично вдосконалені, або геники. Ви можете в елітній клініці за великі гроші замовити дитину з ідеальним набором генів. І обираєте не тільки зовнішність (колір очей, волосся, зріст і т.і.), а й характер дитини. Навіть вищий рівень IQ – це коштує дорого. Зате ви ж батьки майбутнього генія! Згодом поміж двома гілками людства виникає конфлікт. Розумні, сильні, гарні, однак безжальні геники вирішують позбутися діпрів, які заважають їм панувати, розвиватися, вдосконалюватися. І коли начеб уже перемагають сильніші, загнавши дітей переможених в огидні концтабори та перетворивши їх на рабів, а дорослих ворогів майже повністю винищивши, втручається третя сила… Тут доведеться зупинитися. Адже антиутопія тим і цікава, що читаючи її, кожен в уяві виписує власну картину розвитку подій та, дочитуючи до кінця, несподівано розуміє, що автор моделює по-своєму. Так, як це бачить-передбачає-відчуває тільки він. І в «Новій людині», на позір класичній антиутопії, раптом ближче фіналу сюжет починає розгортатися геть несподівано. Це кардинально міняє масштаб подій, із палаючого розореного мурашника однієї планети виводить у Всесвіт, змушує замислитися над перспективами, призначенням людини і... назвою роману. Бо хто ж стане «новою людиною», майбутнім виду homo sapiens? Приємного вам читання! |